ЛИСТОПАД 2022

ГРУДЕНЬ 2022 

СІЧЕНЬ 2023

ЛЮТИЙ 2023 

БЕРЕЗЕНЬ 2023

КВІТЕНЬ 2023

 тарифна відпустка  

1. Змочити чоло, скроні й артерії на руках холодною водою.
2. Повільно озирнутися по сторонах навіть у тому випадку, якщо приміщення знайоме. Переводячи погляд з одного предмета на інший, думкою описати їхній зовнішній вигляд. Зосередження на кожному окремому предметі допоможе відвернутися від внутрішньої стресової напруги, переключити увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.
3. Подивитись у вікно на небо. Зосередитися на тім, що бачите. Набравши води в склянку, повільно подумати, як її випити. Сконцентрувати увагу на відчуттях, коли вода буде текти по горлу.
4. Уявити себе в приємній обстановці ( в саду, на пляжі, на гойдалках, під душем тощо).
5. Існує безліч фізіологічних механізмів розрядки, що діють на людину відновлюючи. Зовні вони виявляються у вигляді плачу, сміху, виговоритися і т.д. Не треба їх блокувати (стримувати).
6. Спокійно проаналізувати ситуацію, обміркувати її розв`язання, постаратися чітко усвідомити можливі негативні наслідки і примиритися з найгіршими з них.

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково — сильно.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком — дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
• Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними — неправильно і морально.

• Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
• З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
• Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

• Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї — бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.
• Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
• Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
• Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.
• Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.
• Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.

• Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху — поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.
• Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
• Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
• Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
• Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «лінощі» дитини — сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.
• Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).

Щастя у кожному дні, а ви вважаєте, що життя сіре та одноманітне? Тоді вам пора задуматися над тим, як підняти настрій. Адже поганий настрій – явище циклічне та небезпечне. Якщо ігнорувати свій негатив, можна захворіти затяжною депресією. Тож, пропонуємо декілька корисних  порад, виконавши які, ви знову повернете собі жагу до життя.

1. Поговоріть з давнім другом

Зателефонуйте людині, з якою не спілкувалися декілька років. Чому не близькому другові? Хороший приятель, скоріше за все, знає про ваш емоційний стан і може навпаки, колупаючись у ваших проблемах, ще більше погіршити ситуацію. До того ж друг, зважаючи на ваш поганий настрій навряд чи стане ділитися чимось хорошим про себе.  А от давній приятель, буде настільки радий вас чути, що своїм позитивом зарядить і вас. Ви ж, натомість, також постарайтесь розповісти другу щось хороше про себе.

2. Посмійтеся

Сміх – відмінні ліки від депресії. Ця емоція насичує внутрішні органи киснем, який в свою чергу охолоджує організм. А це перезавантажує людину та бадьорить її, повертаючи гарний настрій.Та як засміятися, якщо поганий настрій? Виходить якесь замкнуте коло…

Рекомендуємо увімкнути улюблений комедійний серіал чи подивитися кумедне відео. Це не обов’язково повинно бути щось високоінтелектуальне чи оригінальне. Краще оберіть для перегляду банальний та кумедний ролик. Звичайно, декілька хвилин сміху не витягнуть вас з депресії, але стануть першим кроком до цього.

3.Аромотерапія

Провести сеанс аромотерапії можна і вдома. Ефірні олії додають у воду для ванн, використовують в аромалампах і просто наносять на шкіру. Правильно підібрані масла зміцнюють фізичне здоров’я та психологічний стан. Та доки ви купуватимете ефірні олії, аби швидко підняти собі настрій скористайтесь тим, що є під рукою. Наприклад: запах цитрусових зменшує відчуття тривоги, ванільбореться з поганим настроєм, кава бадьорить, а кориця допомагає подолати труднощі в стосунках.

Обійміть когось

По-перше, обійми дарують почуття захищеності. По-друге, вони втамовують «тактильний голод». Психологи радять обійматися не менше восьми разів на день.

Обіймаючись, в організмі відбуваються наступні зміни:

 Активніше працює центральна нервова система;

 Підвищується імунітет;

 Росте рівень гемоглобіну в крові (гемоглобін відповідає за подачу кисню до тканин);

  Мозок викидає окситоцин, – гормон хорошого настрою.

Цікаво: Лікують не тільки людські обійми, а і ніжності тварин. Так, вчені довели, що одинокі люди, які мають домашніх тварин, значно щасливіші за осіб, які живуть без хатніх улюбленців. Тому сміливіше обіймайте друзів, рідних, коханих, котиків і собачок.

Порозмовляйте з домашнім улюбленцем

Коти та песики – хороші енергетики. Вони відмінно вловлюють ваш настрій та можуть впливати на емоційний стан.

Зоотерапія або анімалотерапія активно практикується з середині XX століття. Коли людина торкається до тварини, відбувається енергетичний обмін, і тваринка забирає негативну енергію, віддаючи натомість здорову. Протипоказань, окрім алергії, немає. Звичайно, лише спілкуванням з тваринами не може замінити спеціалізовану медичну допомогу. Але цей метод здатний виступати в якості додаткового способу оздоровлення.

Йога сміху

Дитина у віці 4 років сміється в середньому 500 разів на день, а дорослий насилу видавлює з себе 15 усмішок. Тому, коли на вас напала хандра, імітуйте сміх перед дзеркалом. Коли людина сміється, скорочуються певні групи мімічних зморшок, які задіють нервові закінчення, а ті у мозок передаються відповідні імпульси.Науковці стверджують, що посмішка, нехай і несправжня, здатна підняти людині настрій в будь-якій ситуації.

Цікаво: У світі вже працюють близько 10 тисяч груп з йоги-сміху. Там людей вчать сміятися.

Як не збожеволіти під час воєнного стану:

поради психолога:

На думку психолога,головна небезпека більшості з нас загрожує не зовні, чи від пекельного вірусу, а зсередини.  Ніхто не був до цього готовий. Тим більше, ми ж нічим і не завинили! Багато сімей так влаштовані всередині, що просто не пристосовані 24 години на добу проводити на одній кухні - і це не означає, що «сім'ї погані» чи «немає душевної близькості», або «проблеми, що накопичилися у відносинах», а просто комусь необхідна дистанція ближче, а комусь далі. І коли нас змушують насильно цю дистанцію скорочувати, та ще утримують в такому стані довго, виникають дуже неприємні спецефекти. Аж до психічних розладів.

Режим.

Намагайтеся дотримуватися режиму, як в казармі. Сісти, розписати його аж до деталей в півгодини і далі йому слідувати. Пробудження - по будильнику, за уроки - по будильнику, робота - по будильнику. Ніякої творчої спонтанності. Спонтанність, сон до обіду, серіали до третьої години ночі, неможливість організуватися і сісти за роботу - все це потягне вас у вир депресії і дезорієнтації на кілька тижнів.

У розпорядку дня обов'язково повинні бути години, які кожен член сім'ї проводить наодинці з собою.

Не з дітьми. Не в розмовах з партнером. Не в домашньому господарстві по вуха.Людина сама з собою, і робить, що хоче.Це її священний час, інші в цей час роблять вигляд, що їх  вдома немає (найкраще, коли вони теж зайняті своїми справами). Якщо цей час не внести в розклад - його у вас точно не буде. І дуже швидко накопичиться напруга і важка втома від близьких, коли ви їх фізично не можете вже ні бачити, ні чути.

Тримайте дистанцію.

Наближайтеся до членів сім'ї поступово, дайте собі час заново познайомитися один з одним і з ситуацією.Виділіть кожному зону в квартирі, нехай маленьку, нехай підвіконня, але це буде ЙОГО зона, де він займається своїми справами, працює, не працює, і каже всім «я в будиночку».Можливо, доведеться ризикнути, щоб вашу дистанцію поважали.

Гуманістична.

Ось зараз саме час перестати вимагати від себе немислимого. Або намагатися бути людиною, яка все встигає, не зривається і не психує. Яка з ранку займається зарядкою разом зі всією сім'єю, потім швиденько розгортає домашнє навчання, ефективненько працює (адже час карантину потрібно використовувати для творчих експериментів і роздумів!).Психіка зараз адаптується, на це у неї йде купа сил, а на решту залишаються крихти. Порахуйте ці крихти акуратно і витрачайте їх, на що вистачить. Поступово цих крихіток побільшає.

Не дивуйтеся, якщо в найближчі тижні вас буде жбурляти від трудового ентузіазму до паніки.

Не дивуйтеся собі, якщо хочеться обійняти подушку і плакати, плакати, плакати, як в дитинстві, поки не заснеш, а потім прокинутися в тому минулому світі, за кілька тижнів до.Пам'ятайте, що ваші домашні теж щось подібне переживають. Якщо вони поводяться дивакувато, поставтеся з розумінням. Врятуйте для початку себе, заспокойте себе, погладьте, дайте собі смачненького і обійміть м'яке.Просто годуйте дітей і іноді кажіть їм що-небудь на зразок: «Піди займися чим-небудь сам, друже» або «Угу». Щоб вони знали, що ви живі і будете і далі їх годувати.

Після настання чудової нової реальності не поспішайте вигукувати: «Так ось воно як насправді!».

«Насправді нам не потрібно стільки речей, це все була ілюзія, споживчий міхур».

«Насправді не потрібні ці смузі, латте і салатики з авокадо з кіноа, картопля і гречка - і ок».«Насправді головне, щоб всі були здорові, а решта не має ніякого значення».Дуже навіть має.Не існує ніякого «насправді», ми мінливі і адаптуємося безперервно, світ мінливий і плинний. Правда військового часу відрізняється від правди часу мирного, іноді нам дійсно не до смузі і не до дітей. Іноді ми в такому жаху, що не любимо нікого, включаючи себе. А потім світ приходить в рівновагу, і все це знову набуває сенсу. 

Бережіть сили.

Потрібно, щоб їх вистачило спочатку на кілька тижнів карантину, а потім на кілька тижнів виходу з нього. Це довгий забіг. Швидше за все, ви будете до цього часу трошки виснажені і роздратовані, як борсуки після зимової сплячки. А світ після скасування карантину не повернеться відразу до налаштувань за замовчуванням, він знайде якісь нові контури, до них теж потрібно буде звикати. Напевно вони спочатку здадуться безглуздими і нечесними і будуть моторошно дратувати.Так що зараз бережіть себе всюди, де вдається. У будь-яких дрібницях.

Будьте здорові! Не хворійте! А головне - ніякої паніки! 

«П’ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ»

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути лише їм зрозумілий сленг. Але і нас — дорослих — також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди мо­жемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття і любов зрозумілою їй мовою.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцін­ною дорослою людиною. Любов — це найнадійніший фундамент спо­кійного дитинства. Якщо це зрозуміють дорослі,  дитина виросте доб­рою і щедрою.

Основне батьківське завдання — виховати зрілу та відповідальну лю­дину. Але які риси ви не розвивали б у дитині, головне — виховувати з любов’ю.

Гра в «ізоляцію». Як адаптуватись до режиму «карантин» - поради психолога

Фізкультура, інформаційна дієта та гігієна рук. «Золоті» правила перебування дома під час карантину сформувала на своїй фейсбук-сторінці вінницький психолог, психотерапевт Аліна Хранітель.

На думку психолога, стався «інформаційний вибух» з приводу коронавірусу COVID-19. Вона корисна, необхідна та важлива. Втім, у соцмережах часто-густо розповсюджують пости, які викликають паніку або ж сміх. До прикладу, фейки про покарання батьків, чиї діти розгулюватимуть вулицею, чи заражені коронавірусом тропічні фрукти.

Такі новини викликають паніку, а вона, своєю чергою, губить імунітет, зокрема, коштом гормону стресу — кортизолу.

Інформаційне ж перевантаження, переконує психолог, призводить до стресу та змін у психіці в усіх без винятку вікових категоріях.

«Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків», - пояснює психолог.

Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички. Аліна пояснює: «Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями».

Отже, чого не варто робити батькам:

• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
• в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
• не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
• підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

7 порад експертів , як правильно пояснити   дітям  про коронавірус!

1. Тримайте під контролем власні емоції

2. Станьте ініціатором розмови

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. 

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. 

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. 

Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян. 

Діти до 6 років 

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

5. Продемонструйте свою підтримку

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. 

Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби"

Як відучити дитину від планшета – рекомендації психологів

Малюк, який отримав доступ до гаджетів, стає дуже вимогливим щодо улюбленої іграшки. При спробі батьків позбавити його можливості користуватися смартфоном, планшетом маля не слухається, поводиться агресивно, закатує істерики, що з часом стає великою проблемою для сім’ї.

Не обов’язково бути спеціалістом у галузі дитячої психології, щоб знайти спосіб, як подолати залежність дітей від комп’ютера. Достатньо приділяти вихованню малюка трохи більше часу. Отож:

1. Станьте прикладом. Живіть цікаво, навчить цього свою дитину.
2. Створіть умови для нормального соціального розвитку. Ігри з однолітками мають велике значення, оскільки вони сприяють формуванню соціальної особистості.
3. Вигадайте спільні заняття. Важливо зайняти маленького члена сімї домашніми справами, щоб він міг свідомо, відповідально розділити з дорослими сімейні турботи.
4. Направляйте дитячу енергію. Ідеальний вихід для неї – спорт, танці, плавання, катання на роликах, стрибки на батуті, тобто, усі види активної діяльності, які зміцнюють дитячий організм.
5. Розвивайте дітей. Інтелектуальний, творчий розвиток сприяє розширенню світогляду дитини, створює нові можливості для самореалізації.
6. Заведіть домашнього вихованця. Турбота про іншу живу істоту дисциплінує, розвиває почуття відповідальності, відволікає від безглуздих занять.
7. Будьте тверді у своєму намірі. Окрім контролю за часом користування комп’ютером, встановіть обмеження відповідно до зовнішніх обставин (наприклад, повну заборону гаджетів під час їжі, сімейних заходів, спілкування з батьками).

Насправді, придумати, як відвернути увагу дитини від планшета, зовсім не складно. Батькам потрібно припинити перекладати на гаджети роль няньки, адже це не тільки цікава іграшка, але й корисний розвивальний пристрій. Поміркуйте, що в дитинстві було для вас важливим, цікавим, чого хотілося, що запам’яталося найбільше. Саме це й потрібно вашим дітям.

ЛЯЛЬКА В ЖИТТІ ДИТИНИ. ЧОМУ НАВЧАЮТЬ ЛЯЛЬКИ.

Сьогодні я пропоную вам поговорити про найпоширенішу іграшку серед дівчаток - ляльку. Як вибрати її під час покупки, чи можна гратися в ляльки хлопчикам, які ляльки негативно впливають на психічний стан вашої дитини. 

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
• Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Під час карантину пропоную Вам пройти цікавий тест "Які ви батьки?"

Анкетування
«Які ви батьки?»

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а інші — не соромляться жалітися на них... Стосунки батьків і дітей — вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях — мир і спокій, а в інших — сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є?
На ці запитання допоможе відповісти цей тест.
Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?
— систематично — 3;
— інколи — 1;
— ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) — 0;
— а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? — 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?
— у хвилини відвертості — так — 3;
— про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих — 4;
— а навіщо мені її таємниці? — 1;
— як мені знадобиться дізнатися, натисну — і все скаже — 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?
— стільки, скільки конче необхідно — 2;
— з ранку до ночі — 4;
— увесь вільний час — 3;
— я не маю часу для спеціального спілкування — 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?
— дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо — 2;
— допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) — 3;
— дитина отримала зауваження (погану оцінку) — нічого страшного, наступного разу виправиться — 1;
— влаштую скандал виховательці (вчительці) — 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?
— тато — в один бік, мама — в другий, діти — до бабусі (в табір тощо) — 1;
— намагаємося провести відпочинок разом — 3;
— відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати — 2;
— куди дитина захоче, туди й поїде — 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?
— той, хто першим усвідомить свою провину — 3;
— ніхто і ніколи, все налагоджується само собою — 1;
— певна річ, дитина, вона ж наймолодша — 2;
— завжди я, шкода ж дитини! — 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?
— так, стараюся виконати усі — 4;
— так, якщо маю кошти і час — 3;
— бажання — так, примхи — ні — 2;
— це діти мають виконувати бажання дорослих — 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?
— постійно — 2;
— не втручаюсь в життя дитини — 4;
— у разі необхідності — 3;
— давати поради і вчити жити — безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити — 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?
— тільки якщо нема іншого виходу — 3;
— так я і роблю — 2;
— ніколи в світі — 4;
— де захоче, там і житиме — 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?
— шкуру здеру! — 2;
— поговорю, поясню, чому так не можна робити — 3;
— то й нехай, «все найкраще — дітям!» — 4;
— в моєму домі гроші не валяються абиде — 1.

А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді.
Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10 до 15 балів
Ви — байдужа мати чи батько. Для вас дитина — другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: «Хочу пожити для себе!», і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Від 16 до 25 балів
Ви — тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли «ваша слухняна овечка» виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі...

Від 26 до 34 балів
Ви — справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 35 до 40 балів
Ви — прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися...

"Коронавірус, паніка і карантин! Як вистояти психологічно! Поради практичного психолога: 

11 березня ВООЗ оголосила пандемію у зв'язку з поширенням коронавируса в світі.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, ввели карантин.

Такі заходи передбачувано викликали першу хвилю паніки – люди скуповують продукти в магазинах, захисні маски та антисептичні засоби в аптеках.

У ЗМІ повно новин про наближення фінансової кризи.

Все це не може не турбувати. 

Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон (мій улюблений пункт :) Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Автор популярної книги "У пастці депресії" Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується "спадна спіраль" депресії.

"Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків", – зазначає він.

Рекомендую прочитати цю книгу повністю, в ній багато корисних порад про те, як впоратися з депресивними і тривожними станами.

До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.

"Будьте здорові. Бережіть себе від стресів!"

Дитяча психологиня Марія Моря в інтерв'ю ТСН порадила батькам на час карантину, який ввели розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 березня і який триватиме до 3 квітня, по можливості розподілити між собою чергування, зберігати спокій і встановити ліміти на використання інтернету.

"Наприклад, якщо дружать три дівчинки, то спершу за ними доглядає мама однієї з них, потім – тато іншої, і так по черзі", – пояснила психологиня ідею розподілу чергувань.

Вона підкреслила, що батькам треба пояснити дітям різницю між канікулами і карантином, ознайомивши їх із принципами профілактики зараження під час епідемії.

Перераховуючи варіанти дозвілля, психологиня порадила звернути увагу на настільні ігри, запропонувати дітям цікаву книгу і подбати про достатню фізичну активність.

В інтерв'ю ТСН глава департаменту науки та освіти Київської міської державної адміністрації Олена Фиданян розповіла, що припинення навчального процесу у зв'язку з карантином також торкнеться мистецьких та спортивних шкіл.
 

Психолог запропонувала 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Лото, карти, пазли –  будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

• Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися. 

«Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини», - радить батькам практичний психолог Наталія Ханецька.

У якому віці можна лишати дитину вдома наодинці

У зв’язку з оголошенням у дитячих закладах освіти карантину діти залишаються вдома. Батькам, які мають молодших школярів і працюють, іноді доводиться ламати голову - як бути: залишатися з дитиною вдома чи спробувати залишати її вже наодинці. Добре, якщо поруч бабусі, дідусі, сусіди, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? У якому віці можна залишити вдома дитину насамоті ми запитали у практичного психолога Галини Орєхової:

«Юридично залишати насамоті дитину до 11 років заборонено. З психологічної точки зору теж. Однак, є діти, яких і в 15 років залишити наодинці небезпечно. Як дізнатися, чи готова ваша дитина бути деякий час одна? Для цього запитайте, скажімо, дитину чи погана звичка гризти нігті. Здебільшого діти відповідають, що це погано. На перший погляд, батьки вважають, що дитина молодець і що вона все правильно каже. Після цього поставне друге питання: «Чому ти вважаєш, що це погано?». Якщо у дитини є сформоване відчуття "я" і "що важливо для мене", то вона відповідатиме: «У мене нігті будуть не красиві…», «Це погано для мого здоров’я». Якщо ж у дитини цього поняття ще немає, відповідь буде: «Бо мама буде сваритися і дітки будуть сміятися». Відчуваєте різницю? Ось це запитання можна використовувати перевіряючи, чи готова ваша дитина бути вдома одна. Якщо дитина не лише розуміє, що є погане і хороше, а коли усвідомлює, чому це для неї погано або добре. В жодному разі не залишайте дітей, коли помічаєте, що у них поганий настрій або спостерігається депресивний стан. Якщо безвихідь і залишити дитину наодинці все ж таки доведеться, дайте її таке завдання, яке дитина може виконати. Наприклад, скласти пазли або розмалювати малюнок. Повернувшись додому, не забудьте похвалити своє чадо та сказати, що ви ним пишаєтеся».

Толерантність – в перекладі (з лат.tolerantia – терпіння).

Толерантність – терпимість до інших людей, інших культур.

Толерантність – гармонія різноманіття.

Символічно, толерантність можна порівняти з рукою людини .

Кожен пальчик, чи то є мізинець, чи безіменний, чи середній, чи вказівний, чи великий  - всі вони потрібні людині.

Всі ми різні ,але всі потрібні.

Кожна людина індивідуальна і неповторна.        

Притча.

     Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і загадав забивати їх по 1-му  в паркан щоразу, коли він втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня юнак забив 37  цвяхів. З часом він навчився опановувати себе, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися контролювати свої емоції, ніж забивали цвяхи.

    Нарешті настав день, коли не було забито жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по 1 -му цвяху тоді, коли жодного разу за день не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

   Минали дні, і згодом у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі й сказав: «Молодець сину,ти добре поводишся,  але подивися, скільки залишилось дірок в паркані…».

   Мораль притчи –слова  ранять  душу, залишаючи  в ній рани. Не потрібно забивати цвяхи ворожості, непорозуміння в душі  людей. Потрібно намагатися зрозуміти один одного!!!

Пам’ятка

для батьків новоприбулих дітлахів:

• Якщо малюк активно хоче спілкуватися з дітьми та досить самостійний, можете сміливо віддавати його до дитячого садка;
• Якщо в перші дні дитина вередує і не відпускає  маму, наберіться терпіння та намагайтесь заспокоїти її; перший час забирайте дитину  раніше;
• Якщо ви вирішили віддати дитину до ДНЗ, якомога раніше займіться загартуванням;
• Заохочуйте , підтримуйте бажання дитини йти до дитячого садка;
•  Необхідно наблизити  домашній  режим до садкового;
•  Навчити дитину самообслуговування, підтримувати самостійність дитини вдома;
•  Давати із собою улюблені іграшки;
•  Зустрічати дитину з посмішкою;
•  Розповідати якомога більше позитивного про садок.

Привчена самостійно одягатися    і  роздягатися,  умиватися і охайно їсти, користуватися за необхідності   носовичком, рушником, горщиком,  дитина буде почуватися  в  нових умовах  значно легше і впевненіше!

Упевненість  у  своїх можливостях відіграє   важливу роль у позитивному емоційному                                                 ставленні дитини до  дитячого садка.    

«Особливості адаптації дітей до умов дошкільного закладу.

Створення оптимального розвиваючого середовища для дітей

раннього віку».

 Ранній вік - неповторний, своєрідний період у житті кожної дитини.

      Період раннього дитинства для всього подальшого розвитку людини має надзвичайно важливе значення, оскільки в цей час закладаються основи загального розвитку кожної   людини. Під час розвитку особистості малюка вирішальними є соціальні умови його життя,  тобто спілкування, навчання, вплив навколишнього середовища, організація життя в цілому.    

      Адаптація – (від лат. «пристосування»)- це процес призвичаєння   організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

      Пристосування організму до нових умов, до нового режиму супроводжується , як правило зміною поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту.

     Адаптація у різних дітей відбувається по – різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я і стилю виховання в сім'ї, емоційної залежності від матері.                                               

Чи потрібно йти до дитячого садка?

Рано чи пізно дитина починає самостійне життя  в суспільстві: хтось з

1,5 років (ясла ), хтось із 3 років ( молодший дошкільний вік). Але в тому    чи  іншому випадку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини.

Найкращим часом для відвідування дитячого садка вважається вік 3 років. Чому?

 Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор з ними .

Важливу роль також відіграє і темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадоволено, а меланхолік – з недовірою.

Навіщо йти до дитсадка?

      Якщо ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново слід працювати над собою. Адже діти відчувають  все те, що ми думаємо. А відчувши, що його хочуть спихнути  в садок, дитина починає ще більше впиратися вашому рішенню, а це сльози,   істерики зранку.

Намагайтеся переконати себе, що дитсадок – це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. І пам’ятайте: позитивний настрій мами –     це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?                                                                            

      Для того, щоб малюк хотів іти у садок, в нього має бути мотив.

Батьківський аргумент «там діти, будеш гратись», як правило не   спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шафі. А горщик залишиться порожній, і ніхто не підійде до нього і не візьме. Бідний горщик!

Фантазія вихователя теж відіграє велику роль – адже малюк «мусить» поливати в групі квіти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?

Як піти уперше?

     До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психологічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкориговувати  режим дня – раніше лягати спати, раніше ставати.

Звісно, водити і забирати малюка з дитсадка мають тільки мама  чи тато.   Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй більшої впевненості у собі.

Що робити, коли « не хочу»!

     Під час адаптації малюка до дитсадка є період, який називається «етап новизни». Тобто 3 – 5 днів дитина ходить залюбки, а потім . . . «не хочу, не піду»!

Як правило, батьки за попередні дні вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після дитсадка, обнімати, цілувати, іншими словами    компенсувати вашу розлуку з малюком.

Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляється.

Причина такої поведінки може ховатися у сімї. Малюк втомився від неуваги, відсутності спільних ігор, а тут ще у садочку насварили, або не вдалося затвердитися у компанії однолітків.

Часто буває так, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, і тоді вона біжить до мами і шукає в неї захисту. Сварити і соромити її не слід – потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої ситуації.

Як бути далі?

      Ранок і час перед сном дуже важливі для стану дитини. Малюку потрібно, щоб вранці мама зарядила його позитивною енергією , хорошим настроєм. Якщо ж навколо поспіх і крики, про який хороший настрій може йтися. Увечері дитина також прагне уваги, адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася. А якщо в батьків прибирання, прання, футбол, то дитина і засинає з істерикою і встає «не з тієї ноги».

Потрібно вміти тримати емоційний баланс дитини – поцілувати,   пригорнути, погратися разом.

           ПАМ'ЯТКА:  « ПЕРШІ КРОКИ ДО ДИТИНСТВА».

Разом допоможімо малюкові знайти своє місце в дитсадку!

Адаптація, тобто звикання, - явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини.

Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд!

 Нервовість, неспокій передаються дітям і адаптація ускладнюється.                                                     

       Ранній розвиток  не має зводитися до «нашпиговування»  малюка різноманітною, але не значущою інформацією. Дослідження останніх років показали, що дитина надзвичайно пластична й легко навчається, вона може засвоїти значно більше , ніж вважалося раніше. Проте її можливості обмежені віковими психофізіологічними особливостями, оскільки дитина інтенсивно росте та розвивається, дозрівають її мозкові структури та   нервова система, проте їх функціональні особливості ще не сформовані.

      В ранньому віці не варто форсувати розвиток дитини,  перевантажувати її мозок. Адже він докладає неабияких зусиль для виконання завдань, побудованих без врахування вікових законів розвитку. Психофізіологічних особливостей дитини, дозрівання її мозкових структур і ЦНС.

      Тож, коли йде мова про ранній розвиток , доцільніше акцентувати увагу на своєчасному  розвиткові. Адже кожна дитина має свій темп розвитку, свій час осягнення, є неповторною. Свого часу видатний дитячий лікар і педагог Юхим Аркін підкреслював, що важливим є не те, щоб малюк якомога раніше чогось навчився, а те, щоб він пішов цим шляхом самостійно, докладаючи певних зусиль.

Для цього дорослому у взаємодії з дитиною треба намагатися якнайменше говорити і робити самому. Основна мета – організація власної роботи дитини.

План

проведення Тижня психології  з 22.04 по 25.04.2014 н.р.

в Комунальному комбінованому дошкільному навчальному закладі № 161.

Практичний психолог ККДНЗ № 161: Торбенко І.М.

Тема: «Профілактика професійного вигорання або «ефекту білого комірця»».

Мета: визначити поняття «психологічне здоров’я», «професійне вигорання», створити позитивний психологічний клімат в групі, вдосконалити комунікативні навички в групі, вдосконалити міжособистісну взаємодію.

Обладнання: аркуші паперу А4, маркери, іграшки, музичні записи.

Цільова група: педагоги.

Хід заняття.

Вступ.

Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад.

( за визначенням ВООЗ 1976 р.)                                              

«Пігулка здоров’я»: фактори здоров’я.

Здоров’я людини на 50 %  залежить від здорового способу життя, на 20 %  від спадковості та генів, на 10 %  від медицини, і тільки на 20 % від екології.

       Стан професійного здоров’я  вихователя впливає на дошкільників на всіх рівнях: емоційно- психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному.

       Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, створити ситуацію успіху.  Він не може формувати культуру здоров’я у дошкільнят, оскільки для цього необхідний особистий приклад. Неблагополуччя психологічного здоров’я, деформації особистості педагога, прояви синдрому згорання, педагогічних криз безпосередньо впливають на здоров’я дошкільників.

В науковій літературі є дані про те, що ризик виникнення синдрому «емоційного згорання» підвищується до 3го- 4го року професійної діяльності. В цей період для педагога вже зникає новизна робочої обстановки та новизна його присутності в колективі. Про нього вже не говорять як про молодого недосвіченого спеціаліста, а навпаки, підвищують вимоги зі сторони колег по роботі, з’являються вимоги щодо самого себе самих.

Вчені встановили, що:                                                  

-         Швидше горять ті, хто асоціює свою роботу з своєрідним призначенням, місією, «комплексом рятівника».

-         Найбільш схильні до згорання інтроверти (люди, які орієнтовані на свій внутрішній світ).

-         Спад професійної діяльності педагогів спостерігається спостерігається після 10 – 15 років роботи  - так званий період педагогічної кризи, що почуттям тривоги, самотності, зневіри в себе, домінуванням негативних переживань.

-         Синдром «емоційного згорання» найчастіше розвивається у

-         40 – річних людей, коли настає пік погіршення біологічного стану здоров’я.

До свідомості педагогів слід довести такі науково вивірені твердження, що «емоційне згорання» найчастіше спричиняється такими позиціями педагогів:

«Мені не можна помилятися»;      

«Я повинен стримуватися»;      

«Я не маю права бути упередженим»;

«Я повинен бути в усьому прикладом для наслідування».

В психології «емоційне вигорання» ще має назву «ефект білого комірця».

Виділяють 3 стадії емоційного вигорання:

1 стадія: стадія забування

(на цій стадії людина все забуває стає неуважною, знижується моторика).

2 стадія: стадія емоційного ступору

( пригнічується емоційний стан, людина перестає емоційно реагувати на певні життєві події).

3 стадія: вигорання                      

(на цій стадії людина відгороджується від людей, надає перевагу спілкуванню з тваринами).

Завдання №1.

Гра- руханка: «Тиждень».

Мета: створити позитивний настрій, сприяти розвитку комунікативних навичок, згуртованості учасників.

 Учасники діляться на 2 команди по 7 осіб. Кожному учаснику видається листок календаря з певним днем тижня. Коли ведучий роздає листки, учасники не повинні бачити, який день тижня йому дістався. За сигналом учасники перегортають листки і швидко шикуються за днями тижня (від понеділка до неділі). Перемагає команда, яка перша виконає завдання.

Завдання №2.

 «Колесо здоров’я».

Мета:  кожному педагогові оцінити схематично стан свого здоров’я.

Біл Райн – канадський вчений запропонував схематичне визначення  здоров’я, яке назвав «колесо здоров’я». Можна розписати це колесо, як колесо свого здоров’я. Це колесо складається з 8 сфер, кожна сфера – 1 спиця. Оцінюємо кожну спицю від 0% до 100%.

1.Інтелектуальне здоров’я – як ми можемо оцінити свій інтелектуальний розвиток, освіта..

2.Професійне здоров’я – співвідношення свого професійного рівня(задоволений – не задоволений).

3.Емоційне здоров’я – вміння управляти своїми емоціями.

4.Соціальне здоров’я – відчуття себе в соціумі, соціальна задоволеність, реалізованість в соціумі(самотній – не самотній).

5.Морально- духовне здоров’я – світосприйняття , моральне і духовне ствердження.

6.Екологічне здоров’я – наше ставлення до здоров’я, способу життя, санітарним нормам, дотримання здорового харчування( бережливе ставлення до себе і природи).

7.Фізичне здоров’я – займання спортом, самопочуття (здоров – не здоров).

8.Психічне здоров’я – адаптація до умов життя, психічний стан.

Чим гармонійніше, кругліше колесо, тим ми здоровіші. Щоб поїхати на колесі необхідно вирівняти спиці.

«Професійне вигорання» відбувається в сфері «людина – людина» коли немає   морального задоволення  або матеріального заохочення.

Завдання №3.

Гра: «Реклама».

Мета: вдосконалювати свої акторські та комунікативні навички, вміти знімати емоційну напругу за допомогою позитивних емоцій . Кожному учаснику дається іграшка – предмет.необхідно оживити її та прорекламувати. (можна у віршованій формі)

Завдання № 4.

Рефлексія – зворотній зв'язок: «Мені сьогодні…»

Висновок: позитивне мислення, відпочинок на природі, оптимізм, сміх, улюбленні заняття, спілкування з приємними людьми – шлях до  подолання «емоційного вигорання» та збереження психічного здоров’я.

 «Держи в себе радость с утра, в течении

часа, и она тебя не отпустит весь день».

Платон

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Як уникнути емоційного вигорання або  «ефекту білого комірця» та зберегти психічне здоров’я? 

- Мислити позитивно,

- Відпочивати на природі

- Бути оптимістом

 - Сміятися

- Займатися улюбленими заняттями (хоббі)

- Спілкування з приємними людьми (друзями,рідними)

                                        «Осознание  -  это одновременно делание и знание».

                                                                                                                Джон Энрайт

      Ранній вік - неповторний, своєрідний період у житті кожної дитини.

      Період раннього дитинства для всього подальшого розвитку людини має надзвичайно важливе значення, оскільки в цей час закладаються основи загального розвитку кожної   людини. Під час розвитку особистості малюка вирішальними є соціальні умови його життя,  тобто спілкування, навчання, вплив навколишнього середовища, організація життя в цілому.    

      Адаптація – (від лат. «пристосування»)- це процес призвичаєння   організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

      Пристосування організму до нових умов, до нового режиму супроводжується , як правило зміною поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту.

     Адаптація у різних дітей відбувається по – різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я і стилю виховання в сім'ї, емоційної залежності від матері.                                         

Чи потрібно йти до дитячого садка?

Рано чи пізно дитина починає самостійне життя  в суспільстві: хтось з

1,5 років (ясла ), хтось із 3 років ( молодший дошкільний вік). Але в тому    чи  іншому випадку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини.

Найкращим часом для відвідування дитячого садка вважається вік 3 років. Чому?

 Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор з ними .

Важливу роль також відіграє і темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадоволено, а меланхолік – з недовірою.

Навіщо йти до дитсадка?

      Якщо ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново слід працювати над собою. Адже діти відчувають  все те, що ми думаємо. А відчувши, що його хочуть спихнути  в садок, дитина починає ще більше впиратися вашому рішенню, а це сльози,   істерики зранку.

Намагайтеся переконати себе, що дитсадок – це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. І пам’ятайте: позитивний настрій мами –     це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?                                                                            

      Для того, щоб малюк хотів іти у садок, в нього має бути мотив.

Батьківський аргумент «там діти, будеш гратись», як правило не   спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шафі. А горщик залишиться порожній, і ніхто не підійде до нього і не візьме. Бідний горщик!

Фантазія вихователя теж відіграє велику роль – адже малюк «мусить» поливати в групі квіти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?

Як піти уперше?

     До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психологічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкориговувати  режим дня – раніше лягати спати, раніше ставати.

Звісно, водити і забирати малюка з дитсадка мають тільки мама  чи тато.   Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй більшої впевненості у собі.

Що робити, коли « не хочу»!

     Під час адаптації малюка до дитсадка є період, який називається «етап новизни». Тобто 3 – 5 днів дитина ходить залюбки, а потім . . . «не хочу, не піду»!

Як правило, батьки за попередні дні вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після дитсадка, обнімати, цілувати, іншими словами    компенсувати вашу розлуку з малюком.

Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляється.

Причина такої поведінки може ховатися у сімї. Малюк втомився від неуваги, відсутності спільних ігор, а тут ще у садочку насварили, або не вдалося затвердитися у компанії однолітків.

Часто буває так, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, і тоді вона біжить до мами і шукає в неї захисту. Сварити і соромити її не слід – потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої ситуації.

Як бути далі?

      Ранок і час перед сном дуже важливі для стану дитини. Малюку потрібно, щоб вранці мама зарядила його позитивною енергією , хорошим настроєм. Якщо ж навколо поспіх і крики, про який хороший настрій може йтися. Увечері дитина також прагне уваги, адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася. А якщо в батьків прибирання, прання, футбол, то дитина і засинає з істерикою і встає «не з тієї ноги».

Потрібно вміти тримати емоційний баланс дитини – поцілувати,   пригорнути, погратися разом.

           ПАМ'ЯТКА:  « ПЕРШІ КРОКИ ДО ДИТИНСТВА».

Разом допоможімо малюкові знайти своє місце в дитсадку!

Адаптація, тобто звикання, - явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини.

Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд!

 Нервовість, неспокій передаються дітям і адаптація ускладнюється.                                                     

       Ранній розвиток  не має зводитися до «нашпиговування»  малюка різноманітною, але не значущою інформацією. Дослідження останніх років показали, що дитина надзвичайно пластична й легко навчається, вона може засвоїти значно більше , ніж вважалося раніше. Проте її можливості обмежені віковими психофізіологічними особливостями, оскільки дитина інтенсивно росте та розвивається, дозрівають її мозкові структури та   нервова система, проте їх функціональні особливості ще не сформовані.

      В ранньому віці не варто форсувати розвиток дитини,  перевантажувати її мозок. Адже він докладає неабияких зусиль для виконання завдань, побудованих без врахування вікових законів розвитку. Психофізіологічних особливостей дитини, дозрівання її мозкових структур і ЦНС.

      Тож, коли йде мова про ранній розвиток , доцільніше акцентувати увагу на своєчасному  розвиткові. Адже кожна дитина має свій темп розвитку, свій час осягнення, є неповторною. Свого часу видатний дитячий лікар і педагог Юхим Аркін підкреслював, що важливим є не те, щоб малюк якомога раніше чогось навчився, а те, щоб він пішов цим шляхом самостійно, докладаючи певних зусиль.

Для цього дорослому у взаємодії з дитиною треба намагатися якнайменше говорити і робити самому. Основна мета – організація власної роботи дитини.

Основним напрямком дошкільної освіти є становлення і повноцінний розвиток життєвокомпетентної творчої особистості. Від духовного, морального потенціалу юного покоління залежить майбутнє суспільства.

Сторення психологічно комфортного середовища.

Щойно дитина переступає поріг дитячого садка, відповідальність за створення психологічно комфортного середовища для неї беруть на себе працівники закладу. Від того, наскільки комфортним буде перебування дитини в ДНЗ, від тих позитивних вражень та емоцій, які вона отримає, залежатимуть:

    рівень розкриття її потенційних можливостей;

    комунікативні особливості;

    ступінь довіри до дорослих.

Фундамент особистісного зростання закладають у межах родинного виховання. Але молодість батьків, збільшення сімей, в яких є лише мама збільшує ризик виникнення емоційно несприятливих умов для повноцінного розвитку особистості дитини.

Часто дитина приходить до дитячого садка неготовою до змін, не має достатніх для свого віку гігієнічних та побутових навичок, не розуміє елементарних поведінкових норм.

Щоб полегшити адаптацію дитини до нових умов перебування в ДНЗ та заздалегідь попередити батьків, які зміни очікують на їхню дитину, варто проводити батьківські збори для батьків дітей – новачків та оглядові екскурсії» до груп раннього віку.

Емоційний світ, як і психічне здоров’я дитини починає формуватися з перших днів її життя. Від рівня розвитку емоційної сфери у дорослих насамперед залежить успішність взаємодії дитини з оточенням, ефективність її соціального розвитку, соціалізації.

Причинами порушень розвитку особистості можуть бути:

-         реакція на несприятливу соціальну ситуацію розвитку;

-         розлад у системі сімейних взаємин.

-         деякі форми відхилень – це результат неправильного виховання або реакції на психотравмуючу  ситуацію.

Завдання педагогів – створити умови для реалізації закладених у певному віці можливостей дитини, її емоційного світу та становлення як особистості, зокрема:

-         забезпечити умови для розкриття природних механізмів розвитку дитини;

-         запобігти виникненню вад  у розвитку дитини, мінімізувати їх наслідки, якщо певні види вад наявні;

-         пробуджувати самостійність у дитини, намагаючись не керувати нею, не  обмежувати та не пригнічувати її.

Від чого ж залежить ефективність взаємодії з дітьми?

     Якого педагога можна вважати компетентним? Напевне, того, хто належно реалізує власне призначення – виховувати , навчати та сприяти розвиткові дітей. Результат цієї роботи значною мірою залежить від встановлення довірливих та дружніх стосунків педагога з дітьми, від того, наскільки сприятливим є психологічний клімат у педагогічному колективі. Психологічний клімат  в педагогічному колективі залежить в першу чергу від профілактики професійного вигорання педагогів,що несе в собі професійну та особистісну деформацію.

      Основне завдання дитячого садка – створити умови для максимального розкриття індивідуального потенціалу кожної дитини. Дитина має стати суб’єктом своєї життєдіяльності, повірити у власні сили, навчитися бути успішною. Це значно полегшить її перехід із дитячого садка до школи, збереже інтерес до пізнання та розвине його в умовах шкільного навчання.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ДЛЯ  ПЕДАГОГІВ  ЩОДО  СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНО  КОМФОРТНОГО  СЕРЕДОВИЩА  ДЛЯ КОЖНОЇ  ДИТИНИ В  ГРУПІ  ДИТЯЧОГО  САДКА

• Приймайте кожну дитину такою, якою вона є.
•   Відмовтеся від авторитарного стилю спілкування з дітьми. Будьте чутливими до різних емоційних станів дитини, встановіть довірливі взаємини з кожною дитиною.
•     Використовуйте особистісні форми спілкування з дітьми.
•     Враховуйте індивідуальні особливості психічного та фізичного розвитку кожної дитини.
•     Віддавайте перевагу міні – заняттям та індивідуальним формам організації спільної пізнавальної діяльності дошкільників.
•     Продумуйте в індивідуальному порядку навантаження, вимоги до кожного вихованця та допомогу, яку ви можете йому запропонувати;
•     Формуйте механізми емоційно – вольової регуляції в дітей;
•     Організовуйте емоційно значущу для дітей діяльність, яка сприяла б прояву інтересу, здивування, радості, інтелектуальній збентеженості, розвитку пізнання.
•     Стимулюйте прояви індивідуального неповторного стилю ігрової поведінки;
•     Будьте об’єктивними під час оцінювання діяльності дітей та їхньої поведінки, це сприятиме подальшому розвитку в дитини ціннісного ставлення до себе;
•     Дотримуйтесь принципів гуманізації взаємин;
•     Усебічно підтримуйте розвиток особистості кожної дитини;
•     Сприяйте розумінню дитиною її емоцій, можливостей, особливостей, причин та наслідків її поведінки;
•     Налагодьте контакт з батьками, щоб скласти уявлення про психологічну атмосферу в сім'ї кожного вихованця;
•     Допомагайте батькам зрозуміти внутрішній світ їхньої дитини, її проблеми, переживання.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ДЛЯ  БАТЬКІВ  ЩОДО  СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНО  КОМФОРТНОГО  СЕРЕДОВИЩА, ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ДИТИНИ ВДОМА:

•     Заохочуйте самостійність своєї дитини;
•     Якщо ваша дитина потребує допомоги, створіть такі умови, щоб вона сама знайшла шляхи подолання проблемної ситуації;
•     Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватись натяками, навідними запитаннями;
•     Відзначайте досягнення дитини. Віддавайте перевагу похвалі, а не докорам.
•     Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитини критикою.
•     Не ставте перед дитиною завищені вимоги;
•     Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе;
•     Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання;
•     Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці, фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри;
•     Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садок чи школу;
•     Пам’ятайте, після 20 хв. Занять дитині потрібна перерва, зміна діяльності;
•     Не проводьте розвивальних ігор із дитиною пізно ввечері;
•     Пам’ятайте, для продуктивної діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу з урахуванням денного відпочинку ( 1 – 1,5 год.)

*   ****  ****  ****  ****  ****  ****  ****  ****  ****  ****  ****  ****   *

*                         ПСИХОСОМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ДІТЕЙ.                         *

Психосоматика (від грец.- душа і тіло) – напрям у медицині і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення та перебіг соматичних (тілесних) захворювань.

Особливістю психосоматичного захворювання є його переривання, раптове видужання у момент розв’язання психологічної проблеми або під час одержання очікуваного результату, наприклад уваги з боку батьків. Причин прояву психосоматичних хвороб багато, але основні – це несприятливі умови для формування особистості дитини та ранні психологічні травми, які заважають дитині адаптуватися в соціумі: сім'ї, дитячому садку тощо. Зазвичай дитина має доглянутий, акуратний і чистий вигляд. Проте дитині може не вистачати емоційної включеності батьків у її життя. також ситуація може бути зворотною - дитина підросла і потребує певного ступеню свободи і приватності, а батьки й далі опікуються нею з такою самою інтенсивністю, що й у дворічному віці.

Неадекватний ступінь емоційної включеності батьків спричиняє необхідність корегування ситуації в напрямі очікувань дитини. Зазвичай для цього вона застосовує такі усвідомлювані способи:

Подібні спроби корегування дитиною емоційного включення батьків у її життя можуть не спрацювати. Тоді дитина «вмикає» неусвідомлювальні механізми регуляції, найпотужнішим з яких є хвороба. Підвищена температура і кашель гарантовано привернуть увагу і забезпечать комплекс дій, спрямований на піклування й турботу батьків про малюка. Що чіткіший контраст між батьківською увагою під час «здорового» і «хворого» періодів, то очевидніший для дитини спосіб отримання бажаного.

Якщо батькам все –таки вдалося запобігти захворюванню дитини, їм варто скористатися рекомендаціями щодо дій під час тривалої хвороби дитини.

РОЗМЕЖУВАННЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА СИМУЛЯЦІЇ ХВОРОБ.

Коли дитина спеціально намагається бути хворою, вона застосовує новий образ – симуляцію захворювання. Від психосоматичної симуляція відрізняється усвідомленням того, що відбувається, і відсутністю або перебільшенням реальних больових відчуттів , об’єктивних симптомів. Симуляцію зазвичай застосовують діти віком від п’яти років. Тобто тоді, коли дитина вже усвідомлює. Що її роздуми зрозумілі та очевидні лише для неї однієї. Під час цього періоду в дитини також може виникати надмірне фантазування, яке дорослі часто сприймають. Як умисну брехню.

Симуляція поганого самопочуття може бути скопійована з дорослих, якщо її практикують у сім'ї. як спосіб маніпулювання іншими. Саме тому. Якщо є докази того, що хвороба дитини «театральна» і не існує насправді, не варто раптово викривати малюка, ліпше скористатися рекомендаціями для батьків щодо дій у разі симулювання дитиною захворювання.

Отже батьки мають усвідомлювати, що інколи вони самі провокують виникнення соматичних захворювань у дитини. Бути уважним до дитини. Її потреб та інтересів потрібно постійно, а не лише тоді, коли вона хворіє.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО ДІЙ ПІД ЧАС ТРИВАЛОЇ ХВОРОБИ ДИТИНИ:

Під час захворювання дитини не збільшуйте звичайної кількості уваги, подарунків і розваг за умови, що вона, будучи здоровою, не відчуває у них гострої потреби.

Концентруйте увагу дитини на можливостях, які в неї з’являться після одужання, а не на процесі хвороби. Підбадьорюйте її, частіше кажіть про вашу впевненість у її силах легко подолати захворювання.

У присутності хворої дитини намагайтеся не виявляти тривогу, страх перед симптомами і необхідними процедурами. Не варто здригатися під час кашлю дитини і зітхати, стоячи біля її ліжка. Щоб полегшити тривожність за стан малюка, зверніться за підтримкою до чоловіка, дружини, близьких членів родини, друзів тощо.

Щойно з’являються перші ознаки одужання, починайте повертати дитину до звичайного розпорядку дня. Купання, активні ігри (хоча б у межах квартири) разом із частим провітрюванням і вологим прибиранням приміщення необхідні дитині в процесі видужання.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО ДІЙ У РАЗІ СИМУЛЯЦІЇ ДИТИНОЮ ЗАХВОРЮВАННЯ:

Мета семінару з елементами тренінгу: «Здоров’я – цінність життя»:

1.Зберегти здоров’я дитини (замислитися над власним здоров'ям).

2.Уникати насилля над дитиною: фізичного, психічного,емоційного,сексуального.

Вправа: «Мішечок – очікувань».

Перш ніж розпочати роботу семінару, всім учасникам пропонується написати на стрейч аркушах свої побажання, очікування. Наприкінці семінару: зачитати свої очікування – справдились вони чи ні, та наклеїти їх на «мішечок – очікувань».

Вправа: «Правила».

Учасники встановлюють правила, яких повинні дотримуватись під час семінару.

Правила:

1.Дотримання регламенту.

2.Активність.

3.Добровільність.

4.Спілкування на російській та українській мові.

«Із хворого насіння – ніколи не виросте здорове дерево» - народна мудрість.

Обговорення:

-         Що може здорова людина?

-         Яку людину ми можемо назвати здоровою?

-         Що таке здоров’я, з чого воно складається?

Здоров’я схематично складається з:

-         Активної життєвої позиції

-         Адекватної або реалістичної самооцінки

-         Здорового способу життя

Вправа: «Кульки» - на визначення самооцінки.(2хв.)

Мета: визначити самооцінку учасників, сприяти розвитку адекватної самооцінки.

Учасникам роздаються бланки, на яких намальовані три повітряні кульки. Учасникам необхідно вибрати кульку, яку б вони хотіли спіймати і ставлять на ній позначку(хрестик, галочку).

Учасники, яку впіймали найнижчу кульку, мають низку самооцінку;

середню кульку – адекватну самооцінку;

найвижчу кульку – високу самооцінку.

Висновок:

-         Вміння подивитись на себе з позитивної сторони, знайти в собі гарні риси – це те, що сприяє доброму самопочуттю. Позитивне ставлення до себе допомогає вирішувати проблеми і долати труднощі. Вміння приймати рішення в проблемній ситуації – це те, що відрізняє здорових людей. Така поведінка сприяє здоров'ю.

-         Прийняття рішень – послідовність дій, що ведуть до досягення мети.

-         Проблемна ситуація – ситуація, для подолання якої потрібно знайти і застосувати нові знання чи способи дій.

Обговорення:

-         Від чого або від кого, на вашу думку, залежить здоров’я людини?

(від того, як людина поводить себе відносно самої себе, з  іншими, від її вчинків, від стилю життя)

Висновок:  

-         Здоров’я – цінність людського життя.

-         Здоров’я – складне поняття, воно включає благополуччя в усіх сферах життя людини.

-         Зміцнення та збереження здоров’я залежить від власної поведінки та стилю життя людини.

Існують основні види насилля:

             Фізичне :

- Побиття;

- Штовхання;

- Нанесення інших тілесних пошкоджень та фізичних каліцтв;

Психічне та емоційне:

- Глузування;

- Образа;

- Приниження;

- Пліткарство і все, що спричиняє негативний ефект на емоційний і поведінковий розвиток дитини;

Сексуальне :

- Ймовірна або фактична сексуальна експлуатація дитини;

Зневага:

- Зневага важливим аспектами турботи про дитину, що може призвести до погіршення її здоров’я.

Вправа : Мозковий штурм: «Хто може здійснювати насильство?» (5хв.)

Мета: підвести учасників до усвідомлення, що насильство можуть здійснювати різні люди.

Обладнання: дошка, крейда.

Кожен з учасників по черзі пише на дошці, людей. Які можуть здійснювати насильницькі дії відносно дитини.

Висновок:

-         Насильство може здійснювати ровесник або більш доросла дитина, доросла людина, яку ви знаєте, або зовсім незнайомі люди.

Вправа: «Я вчуся протистояти»(10 хв.)

Мета: підвести учасників до розуміння особливостей ситуацій, що можуть привести до насилля; напрацьовувати навички протистояння насильству.

Хід вправи:

Учасників поділяють на три групи. Психолог роздає картки і пропонує написати варіанти безпечних відповідей дитини на запитання, які приведуть до безпечних наслідків.

Фрази знайомої людини:

1.Привіт! Як твої справи?

…………………………………………………………………………….

(відповідь учасника)

2. Як здоров’я твоїх батьків?

…………………………………………………………………………….

(відповідь учасника)

3.Ти вільний (вільна)?

…………………………………………………………………………….

(відповідь учасника)

4.Тобі самотньо? Ти нудьгуєш? Підемо до мене у гості!

……………………………………………………………………………..

(відповідь учасника)

5. У мене є вдома щось дуже цікаве!

………………………………………………………………………………

(відповідь учасника)

6.Ти ж цікавишся комп’ютером, підемо до мене! У мене є цікава гра!

……………………………………………………………………………….

(відповідь учасника)

7.Ти один (одна) вдома? а батьки будуть через який час?

……………………………………………………………………………….

(відповідь учасника)

8.Заходь до мене на чай (каву)! У мене є смачний торт, такий, який пече твоя мама!

………………………………………………………………………………

(відповідь учасника)

9.Твій батько забув у мене свою книгу, заходь, забери її!

……………………………………………………………………………….

(відповідь учасника)

Висновок:

-         Навіть добре знайомі люди не мають право насильно примушувати тебе робити те, чого ти не хочеш;

-         - У разі, коли тобі пропонують зробити те, що забороняють батьки –не роби цього!

-         Якщо доросла людина пропонує тобі зберегти ваші стосунки у таємниці – це небезпечно! Це може означати, що вона намагається щось приховати від твоїх батьків, і що у подальшому, можливо. Буде намагатися тиснути на тебе!

-         Ти маєш право на свою думку, маєш право відмовити дорослому. Маєш право сказати «НІ!».

Вправа – експеримент: «Як діють слова на дитину?»

«Слово може вбити або ж зцілити».

«Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш».

Учасникам пропонується подивитись наочно, як відчуває себе дитина під час сварок в сім'ї.

-         Склянка води – дитина (чиста, прозора, наївна)

-         Сіль – грубі слова, солоні слова

-         Перець – слова. Які печуть, образливі слова.

-         Жменя землі – байдужість, неувага до дитини.

Сіль, перець, земля висипається в склянку з водою. Все добре перемішується – кінцевий результат – стан дитини.

Скільки пройде часу, доки все осяде, забудеться?А варто лише знову трішки збовтати – і все підніметься вгору.

Наслідок – низька самооцінка, стреси, неврози, гіперактивність та суїциди.

Вправа: «Портрет моєї дитини».(5 хв.)

Всім учасникам пропонується заплющити очі і згадати власну дитину: обличчя, риси характеру.

Учасникам необхідно описати свою дитину за допомогою 5 іменників(хто? що?), і 5 прикметників (який? яка?).

Учасники по – черзі зачитують «портрет своєї дитини» всім присутнім.

Вправа: «Афоризми»(2хв.)

Афоризми – це текст, переповнений енергією. Афоризм сприймається не розумом, а серцем.

Учасникам пропонується зачитати певний афоризм та прокоментувати його значення.

АФОРИЗМИ:

«Розуміння – початок згоди».

«Сильніше  всіх перемог – вибачення».

«Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».

«Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

«Щастя – це хороше здоров’я й погана пам'ять».

«Не дозволяй своєму язику випереджати думку».

«Для торжества зла необхідна тільки одна умова – щоб хороші люди сиділи склавши руки».

«Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли їх проливати на вашій могилі».

Вправа: «Мішечок очікувань».

Мета: отримати від учасників зворотній зв'язок.

Учасники по – черзі зачитують та кріплять на «мішечок очікувань» свої очікування, сподівання, побажання.                        

---

                                                                                                           

Рекомендації  для батьків щодо розвитку креативності  дошкільника

    Аналізуючи наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, креативність в дітей виявляються приблизно з п’ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту її не слід розвивати. Навпаки, чим раніше дитину навчати спостерігати, пояснювати незвичайне, дивуватися оточуючим явищам, предметам, експериментувати, тим ґрунтовніше вона буде  підготована до прояву креативності. Креативність визначається вмінням по-різному висловлювати свої почуття та уявлення про навколишній світ. Для цього слід навчити дитину бачити предмет з різних боків, уміти, враховуючи різні ознаки предмета, створювати образ. Необхідно, щоб дитина не тільки вільно фантазувала, а й спрямовувала свою фантазію, творчі здібності на вирішення різноманітних завдань. 

Для розвитку креативності дошкільників рекомендуємо наступні вправи.

 1) Мама чи тато пропонують дитині  розповісти знайому казку так, щоб в ній все було навпаки ( заєць вів полювання за вовком, слон величиною з горошину, а мишеня , як гора і т.д. ).

 2) Мама чи тато пропонують намалювати тваринку з іншої планети, самий незвичайний будиночок, доброго чарівника в дитинстві тощо.

 3) Мама з татом називають по одному знайомому казковому герою, а дитина повинна вигадати та розповісти оповідання, де були б задіяні всі ці герої.

 4) Батьки пропонують дитині уявити,що на люстрі в кімнаті сидить гном і пропонують дитині  уявити, який він, чому він тут, звідки він. Можливо вигадати історію про нього.

 5) Мама чи тато складають спільну казку – одну частинку мама, другу - тато, а дитині пропонують її продовжити.

 6) Батьки пропонують з’єднати у цікаве оповідання декілька зовсім незв’язних речень. Наприклад, «далеко на острові сталося виверження вулкану...», «...тому наша киця залишилася голодною», «по вулиці проїхав комбайн... », «...тому у діда Мороза була зелена борода», «мама купила в магазині рибу.., «...тому увечері потрібно запалити свічку» тощо.

 7) Дитині пропонують уявити себе тигром, який йде по джунглям; пролітаючого понад горами орлом; королевою Франції; інопланетянином; каструлею, у якій кипить вода; авторучкою, в якій закінчилося чорнило. Виразити  все це в рухах.

        люка до Сходинки розвитку дитини не перестають радувати батьків: лепече, впізнає, радіє, посміхається, сидить, бере іграшки, ходить, починає розмовляти, розмірковувати, спілкуватися.

    Дуже важливо, щоб цей перехід, нова спроба „розриву пуповини” була м”якою, послідовною, не травматичною для малюка.

*** Відвідуйте з ним дитячі майданчики, парки, привчайте до гри в пісочницях, на качелях. Спостерігайте, як він себе поводить: конфліктує, соромиться або ж легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками.

***Не спізнюйтесь. Хоча б в перші дні забирайте дитину вчасно.

Поради психолога.

      Адаптація – (від лат. «пристосування»)- це процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

     Пристосування організму до нових умов, до нового режиму супроводжується , як правило зміною поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту.

     Адаптація у різних дітей відбувається по – різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я і стилю виховання в сім ї, емоційної залежності від матері.

                           БАТЬКИ    ЗАПИТУЮТЬ !?

Чи потрібно йти в садок?

        Рано чи пізно дитина починає самостійне життя  в суспільстві: хтось з

1,5 років (яслі), хтось із 7 ( школа). Але в тому чи  іншому випадку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини.

Найкращим часом для відвідування дитячого садка вважається вік 3 років.Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор з ними .

Важливу роль також відіграє і темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадоволено, а меланхолік – з недовірою.

Навіщо йти до дитсадка?

      Якщо ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново слід працювати над собою. Адже діти відчувають все те, що ми думаємо. А відчувши, що його хочуть спихнути  в садок, дитина починає ще більше впиратися вашому рішенню, а це сльози істерики зранку.

Намагайтеся переконати себе, що дитсадок – це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. І пам’ятайте: позитивний настрій мами – це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?                                                                             

      Для того, щоб малюк хотів іти у садок, в нього має бути мотив.

Батьківський аргумент «там діти, будеш гратись», як правило не спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шафі. А горщик залишиться порожній, і ніхто не підійде до нього і не візьме. Бідний горщик!

Фантазія вихователя теж відіграє велику роль – адже малюк «мусить» поливати в групі квіти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?

Як піти уперше?

     До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психологічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздлалегідь відкориговувати режим дня – раніше лягати спати, раніше ставати.

Звісно, водити і забирати малюка з дитсадка мають тільки мама  чи тато. Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй більшої впевненості у собі.

Що робити, коли « не хочу»!

     Під час адаптації малюка до дитсадка є період, який називається «етап новизни». Тобто 3 – 5 днів дитина ходить залюбки, а потім . . . «не хочу, не піду»!

Як правило, батьки за попередні дні вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після дитсадка, обнімати, цілувати, іншими словами компенсувати вашу розлуку з малюком.

Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляється.

Причина такої поведінки може ховатися у сімї. Малюк втомився від неуваги, відсутності спільних ігор, а тут ще у садочку насварили, або не вдалося затвердитися у компанії однолітків.

Часто буває так, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, і тоді вона біжить до мами і шукає в неї захисту. Сварити і соромити її не слід – потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої ситуації.

Як бути далі?

      Ранок і час перед сном дуже важливі для стану дитини. Малюку потрібно, щоб вранці мама зарядила його позитивною енергією , хорошим настроєм. Якщо ж навколо поспіх і крики, про який хороший настрій може йтися. Увечері дитина також прагне уваги, адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася. А якщо в батьків прибирання, прання, футбол, то дитина і засинає з істерикою і встає «не з тієї ноги».

Потрібно вміти тримати емоційний баланс дитини – поцілувати, пригорнути, погратися разом.

           ПАМЯТКА: « ПЕРШІ КРОКИ ДО ДИТИНСТВА»

Разом допоможімо малюкові знайти своє місце в дитсадку!

Адаптація, тобто звикання, - явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям і адаптація ускладнюється.