Консультпункт
 Електронна реєстрація дітей до ЗДО 12 лист. 2012 З 1 грудня в Україні запровадженно електронну реєстрацію дітей дошкільного віку до дошкільних навчальних закладів міста.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2012р. №514-р «Про затвердження плану заходів з впровадження Ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд», рішення колегії Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України від 27.09.2012р. «Про стан та перспективи розвитку дошкільної освіти», наказу головного управління освіти і науки обласної державної адміністрації від 25.10.2012р. №877/0/212-12 «Про запровадження електронної реєстрації дітей дошкільного віку до дошкільних навчальних закладів області» та з метою впровадження в освітній процес дошкільних навчальних закладів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, створення єдиної інформаційної бази дошкільних навчальних закладів області, прозорості процесу влаштування дітей дошкільного віку в дошкільні заклади міста з 01.12.2012р. в м.Кривому Розі буде розпочато електронну реєстрацію дітей дошкільного віку. Алгоритм реєстрації дитини до ЗДО Ви можете переглянути тут. Електронна реєстрація дітей в ЗДО ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ Шановні батьки! Ви маєте можливість подати заявку на реєстрацію Вашої дитини до дитячого садочку через мережу Інтернет. Для подачі заявки щодо реєстрації спочатку необхідно зареєструватися сайті. Для цього Вам необхідно вийти на портал Дніпропетровського освітньою центру за посиланням: http://dp.isuo.org/authorities/prcschools-list/id/60 Далі, на закладці «Список ЗДО » Ви зможете переглянути інформацію про всі дошкільні заклади Вашого регіону. Для цього, в полі «Населений пункт» виберіть свій населений пункт, розгортаючи дерево адміністративного устрою. В кінці списку Вам буде представлено всі дитячі садки обраного населеного пункту із зазначенням даних про кількість місць в кожному закладі та інформації про заявки на зарахування в ці навчальні заклади. Натиснувши кнопку «Докладніше» навпроти ЗДО. Ви зможете переглянути всю інформацію про цей навчальний заклад та подати на цій же сторінці заявку на зарахування Вашої дитини в цей навчальних заклад, натиснувши «Подати заявку на вступ». На цій же сторінці Ви можете переглянути інформацію про навчальний заклад на порталі Інформаційної системи управління освітою, натиснувши на «Інформація про ЗДО на порталі ІСУО». На закладці «Черга» Ви зможете переглянути інформацію про чергу на зарахування дітей в цей навчальний заклад. Після цього, натисніть «Реєстрація» у правому верхньому куті сторінки. Введіть логін та пароль під якими Ви будете заходити на сайт (логін і пароль ви обираєте самостійно), обов'язково вкажіть адресу вашої електронної пошти, на яку будуть приходити повідомлення. Підтвердивши дозвіл на обробку персональних даних, натисніть кнопку «Зареєструватися» Після успішної реєстрації Ви побачите повідомлення «Дякуємо та реєстрацію, тепер ви можете додати заявку». Перейдіть на закладку «Мої заявки». На даній закладці Ви можете подати нову заявку та спостерігати за статусом вже поданої заявки (заявок). Щоб додати нову заявку, натисніть кнопку «Нова заявка». Далі необхідно внести інформацію про дитину, заповнивши відповідні поля. Поля, то виділені напівжирним написанням, обов'язкові для заповнення. Внесіть прізвище. ім’я та по батькові дитини, вкажіть дату народження дитини. В полі «Населений пункт» необхідно вибрані свій населений пункт розгортаючи дерево адміністративного устрою. Після вибору населеного пункту, в полі «ЗДО» Вам будуть представлені всі дитячі садки обраного населеного пункту для вибору бажаного. Далі, необхідно вказати бажаний рік зарахування дитини до дитячого навчального закладу. Вкажіть місце народження, адресу реєстрації та адресу проживання дитини. Обов'язково необхідно вказати серію та номер свідоцтва про народження дитини Ці дані необхідні для перевірки унікальності введених даних (для унеможливлений реєстрації в електронній черзі двох або більше осіб під одними й тими ж персональними даними). Для успішної реєстрації Вашої дитини в електронній черзі при заповненні форми заявки нам необхідно вказати достовірну інформацію. Для підтвердження інформації, зазначеної в заявці, необхідно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви звернутися до відділу освіти з оригіналами документів (паспорт заявника, свідоцтво про народження дитини, документ, що підтверджує наявність пільг) або прикріпити до заявки скановані копії вищевказаних документів. Щоб прикріпити до заяви скановані копії, натисніть на кнопку «Виберіть файл» навпроти відповідних полів та виберіть відповідний файл на Вашому комп'ютері. Якщо Ваша дитина перебуває на диспансерному обліку, виберіть «Так» навпроти поля «Диспансерний облік» та вкажіть напрям обліку. Якщо Ваша дитина має право на пільги при зарахування до дошкільного навчального закладу, поставте «Так» у відповідному полі та вкажіть необхідні дані про документ, що підтверджує право на пільги. Якщо заповнена Вами форма заявки за змістом не буде відповідати оригіналам документів. Вашу заявку буде анульовано Якщо інформація, зазначена в заявці, підтверджена оригіналами документів, то дитина отримує постійну реєстрацію в електронній черзі за первісною датою подання заявки в електронному вигляді. Далі, необхідно внести дані про одного з батьків дитини або її офіційних представників. В полі «Тип» необхідно вибрати зі списку чиї дані Ви будете вносити (мати, батька або опікуна) Далі, внесіть прізвище, ім'я та по-батькові, вкажіть адресу реєстрації та адресу проживання заявника. Вкажіть паспортні дані у відповідних полях. В полі «Телефон» вкажіть контактний номер телефону, за яким з Вами можна буде зв'язатися стосовно зарахування Вашої дитини до ЗДО. В полі «е-mail», відповідно, вкажіть свою електронну пошту. При необхідності Ви можете вказати контактні дані ще одного представника дитини. Для цього, натисніть кнопку «Додати представника дитини» та внесіть відповідну інформацію. Після внесення всіх необхідних даних, натисніть кнопку «Відправити». Ви повинні побачити повідомлення про те. що заявка додана. Тепер на закладці «Мої заявки» Ви зможете стежити за статусом своїх заявок та за перебігом електронної черги.
 Поради для педагогів: Співпрацюйте з батьками! Вимоги, правила та методи впливу на дитину мають бути єдині. Щодня обговорюйте разом, на що варто звернути особливу увагу вдома. На заняттях садіть дитину ближче до себе, щоб сконцетрувати її увагу на вихователі. Так малюк краще засвоїть інформацію. Розбивайте заняття на нетривалі періоди. У перервах між ними проходьте фізкульт хвилинки. Давайте малюкові короткі та чіткі інструкції з простих зрозумілих речень. Супроводжуйте власне мовлення виразними жестами. Не сваріть малюка за погані вчинки. Спокійно й виважено реаугуйте на його злість, сльози, вередування. Публічний осуд та негативна оцінка тільки ускладнюють проблеми. Продумуйте гнучку систему заохочень та покарань. Наприклад, за добре виконану роботу можна вручати вихованцеві ігровий жетон або наклейку. В кінці дня дитина полічить свої здобутки та зробить висновки. Домовляйтесь про дії вихованців заздалегідь. наприклад, якщо збираєтесь на прогулянку, обговоріть правила поведінки ще в груповій кімнаті. Реалізовуйте потребу дитини у русі, давайте їй доручення. Нехай вона поллє квіти чи допоможе сервірувати стіл до обіду тощо. Сприяйте виробленню навчальної мотивації. Знизьте вимоги до акуратності. Створюйте комфортну психологічну атмосферу та ситуацію успіху. Підвищуйте рівень уваги дитини до самої себе і тих, хто її оточує . Використовуйте вправи "Перевір себе і сусіда", "Опиши одяг товариша". Уникайте категоричних заборон. Будуйте стосунки на взаєморозумінні та компромісах. Будьте послідовні та наполегливі. Багаторазово повторюйте своє прохання нейтральним тоном, спокійно. Контролюйте власні емоції. Пам'ятайте: гіперактивність зумовлена органічними порушеннями, в яких дитина не винна. Будьте чуйні, запасіться терпінням! "Дошкільне виховання", 2013, № 11  . .
Роль сім’ї у вихованні дітей Часто можна почути: гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Нерідко люди говорять: «Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні». Гадаємо, нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, ніхто нікому не зобов’язаний, а панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат, і діти, які ростуть у таких сім’ях, не можуть бути егоїстами, неробами.  Роль сім’ї у вихованні дітей. Зміст, засоби та труднощі сімейного виховання Сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості. Система виховних відносин у сім’ї характеризується природною близькістю між вихователями і вихованцями, любов’ю між батьками і дітьми. Вся атмосфера родинного життя сама по собі доконечно формує у дітей ті чи інші звички, потреби, риси характеру, певне ставлення до своїх обов’язків. Властиві здоровому сімейному колективу почуття взаємної поваги, довіри, взаємного піклування між чоловіком і жінкою, батьками й дітьми, братами і сестрами, створюють найсприятливіші умови для здійснення сім’єю своїх виховних функцій. Роль сім’ї у вихованні дітей — велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім’я в доступних їй межах і формах здійснює завдання розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей, дбає про їх гармонійний розвиток. Засоби сімейного виховання: вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, громадянської зрілості, культури взаємовідносин; використання трудових традицій сім’ї; організація життя дитини в сім’ї: режим, обов’язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про-навчальну діяльність школяра; організація дозвілля дітей.  Труднощі і недоліки виховання дітей у сім’ї:  неповна сім’я; погані житлові умови; недостатнє матеріальне становище; невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання; неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім’ї. Особливо велику роль відіграє сім’я у вихованні почуттів дитини. Повсякденні життєві ситуації, що виникають у сім’ї, багатогранність взаємин між членами сім’ї, щирість почуттів і різноманітні форми їх вияву, зацікавлена реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини — все це створює найсприятливіші умови для емоційного і морального розвитку, підготовки дітей до самостійного виконання у майбутньому функцій батька чи матері, які в ніяких інших обставинах, крім сім’ї, створити неможливо. Це дозволяє зробити висновок про те, що сім’я не просто важливий, а й необхідний, незамінний, глибоко специфічний фактор соціалізації особистості. Протягом всього життя людини сім’я є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи весь життєвий шлях дитини у майбутньому. Умови успішного виховання дітей в сім’ї Що означає здоровий мікроклімат в сім'ї? Його не виміряєш жодним приладом, як ніякий термометр не визначить сердечного тепла. Але він існує не в нашій уяві, а в мільйонах сімей. Ми думаємо, що добрі сімейні взаємини зовсім не виключають розбіжностей думок, сутичок. Але в гарній, дружній сім’ї вони розв’язуються без роздратувань, без приниження людської гідності дорослих і дітей, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька і матері, дідуся і бабусі.
Тон сімейного життя – це наслідок дії багатьох факторів: морального рівня батьків, характеру взаємин між членами сім’ї, культури домашнього побуту, організованості сімейного колективу, його традицій тощо Педагогічний клімат багато в чому визначається нашою любов’ю до дітей. Як любити дітей? Багато пристрасних, переконливих слів написано з цього приводу. Про це писатимуть і наступні покоління, адже «людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов’ю батька і матері до людей, глибокою вірою в красу і гідність людини» . Чудові діти виростають у тих сім’ях, де батько і мати по-справжньому люблять і поважають людей. Відразу видно дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного. У цієї дитини мир і спокій в душі, глибоке душевне здоров’я, щиросерда віра в добро, віра в красу людську, Віра в слово, тонка чутливість до тонких засобів впливу – доброго слова і краси . Так писав про найважливіший стрижень батьківської педагогіки В.О. Сухомлинський. Любов до дітей – величезна перетворююча сила. Але вона може бути і головною причиною невдалого виховання дітей, коли до них не ставляться розумні вимоги. Таку любов у народі називають «сліпою». На жаль, у сучасних сім’ях це повторюване явище. Деякі батьки вбачають любов до дітей у тому, щоб віддати їм найкращий шматок, створювати для них за будь-яку ціну найліпші умови. У свій час Януш Корчак, говорячи про таке ставлення батьків до дітей, з обуренням писав: «Отже, все дозволити? Нізащо: з нудьгуючого раба ми зробимо знудженого тирана. А забороняючи, ми як-не-як гартуємо волю, хоча б у напрямі самоприборкання і самообмеження. І це хоч чогось та варте, хоча б як однобічна підготовка до життя. Дозволяючи ж дітям «усе», догоджаючи їхнім забаганкам, остерігаймось, щоб не придушувати справжніх бажань. Там ми ослаблювали волю, тут її отруюємо» . Зустрічаються і такі сучасні сім’ї, у яких діти відчувають дефіцит батьківської любові. Це зовсім не означає, що в цих сім’ях діти занедбані, що їм не купують іграшки, смачну їжу. Навпаки, вони можуть мати все, що потрібно для нормального фізичного і розумового розвитку, але не відчувати у
ваги, тепла, довір’я батьків. Їжа, одяг і сон самі по собі не можуть породити в дітей почуття любові і вдячності. Відмовляться батьки утримувати своїх дітей, про них потурбується держава. У сім’ях, де виховується кілька дітей, особливий мікроклімат. Діти дружні, подільчиві, товариські. Якщо росте одна дитина, її, як правило, надмірно пестять. А.С. Макаренко застерігав батьків: «Єдина дитина дуже скоро стає центром сім’ї. Піклування батька і матері, зосереджені на цій дитині, звичайно перевищують корисні норми». Щоб виховання однієї дитини в сім’ї було повноцінним, слід будувати взаємини так, щоб малюк не помічав надмірної уваги до себе, не звикав, що все найкраще тільки йому. Батьки повинні уникати непотрібних примовлянь: «Ти ж у мене один єдиний, ти ж для мене все на світі…» Зростаючи у такій атмосфері, маленький школяр швидко усвідомлює свою виключність, і для безвільних батьків може стати малим тираном . Спокійна, трудова атмосфера взаємної турботи, вимогливості дозволить і в однодітній сім’ї виховати прекрасних чуйних дітей. У молоді роки ми мало замислюємось над власною старістю, та нам і важко це уявити. В одному можна бути впевненим, якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків, це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки. Однією з найважливіших якостей батьків-вихователів є вміння спостерігати. Не просто дивитись на дитину і прискіпливо наглядати за нею, а уважно і доброзичливо придивлятись до її поведінки, помічати зміни настрою, прагнути об’єктивно зрозуміти мотиви вчинків, не робити поспішних висновків, а узагальнювати в думці результати багатьох спостережень. постережливі батьки швидко помічають зміну внутрішнього стану дитини, відчувають її реакцію на слово, вчинок, подію. А все це має велике значення для взаєморозуміння. Бути спостережливим і уважним до дитини зовсім не означає, що треба слідкувати за кожним її кроком, постійно вимагати, щоб вона обов’язково вам звітувала. Це буде ускладнювати взаємини з дитиною і з часом викличе в неї негативне ставлення до батьків. Довідуватись про все, чим живе малюк, найкраще у невимушеній розмові, яка виникає випадково. Неодмінною ознакою педагогічної культури батьків є їхнє вміння володіти словом – «найтоншим інструментом людського виховання». Але чи завжди вміють дорослі розмовляти з дітьми? Скажемо відверто, небагато дорослих уміють розмовляти з дітьми. Одні батьки єдино можливим вважають повчальний тон; інші – будь-яку провину різко засуджують; деякі – засвоюють поблажливо-іронічну манеру. Як саме розмовляти? Ні в якому разі не починати з грубих, різких слів, з «остаточних» висновків: «Я все знаю! Це ти винний!» Діти в таких випадках або затято мовчать, або вперто заперечують. Злість, роздратування, вплив поганого настрою найбільше позначаються на тоні розмов. Здавна відомий вислів «Крик – ознака безсилля». Якщо у вашій родині спілкування, на превеликий жаль, відбувається на підвищених тонах, крик став для дитини звичним, то незабаром настане той страшний час, коли у відповідь на свій крик ви почуєте з дитячих вуст грубі, жорстокі слова. Криком, бійкою, придушенням активності дитини ніколи не виховати справжню людину, а роз’ясненням, переконанням, гумором, особистим прикладом можна не тільки виховувати, а й перевиховувати педагогічне занедбаних дітей. Звичайно, у кожної сім’ї будуть свої прийоми виховання : де тверде слово, де послідовні докази, а де й жарт . Не менш важливими у розмові е інтонація, жести, міміка. В сім’ї дозвіл та заборона мають бути не лише вмотивованими, а й виявлятися в різних формах та інтонаціях. Наприклад, заборона може звучати як вимога, наказ, розпорядження, попередження, догана, вказівка, рекомендація, осуд, повчання, наполягання, докір, пропозиція і т.п. Усі батьки вимагають, щоб діти слухались, поважали, а от вислухати дитячі розмови і виправдовування вміють далеко не всі люблячі батьки. Особливо тягнуться до розмов з батьком чи матір’ю діти 7-10 річного віку, та часто вони чують у відповідь: «Усе це дурниці», «Так-так, ти ніколи не винний…» Чи варто тоді дивуватися, що в підлітків і старших учнів нерідко згасає інтерес до батьків, як цікавих співрозмовників. Наслідуючи батьків, дитина поступово засвоює стиль сімейних розмов, навчається користуватися словом у різних ситуаціях. . Отже, батьки повинні навчитися вдумливо і тактовно користуватися словом, щоб зміст і форма висловлювань по-справжньому впливали на дитяче світорозуміння, щоб за словом ішло діло.  Батьківський авторитет. Важливою умовою успішного виховання дітей є авторитет батьків. Під авторитетом батьків слід розуміти вплив батька і матері на дітей, заснований на повазі і любові до батьків, до їх життєвого досвіду. Людина на своєму життєвому шляху зустрічає багато людей, які впливають на неї, передають свій життєвий досвід, погляди, звички, в той чи інший проміжок життя навіть стають її ідеалом. Часто кумирами дітей і підлітків стають герої улюблених книг, кінофільмів. Але, варто погодитись, найперші, найголовніші впливові життєві приклади – батьки. Великий вклад в педагогічну науку і в розуміння ролі авторитету батьків в вихованні дітей вніс А.С. Макаренко. Аналізуючи досвід сімейного виховання, А.С. Макаренко прийшов до висновку: далеко не всі батьки розуміють значення авторитету в вихованні дітей і далеко не завжди педагогічне правильними будуть дії і вчинки по встановленню авторитету.  Розрізняють такі види авторитету: Авторитет придушення. Особливо страждають ним батьки. З будь-якого приводу такий батько сердиться, підвищує голос, а нерідко хапається і за ремінь. При такому батьківському терорі положення матері в сім’ї зводиться до нуля, діти виростають або затурканими, безвільними, або самодурами, які мстять за своє пригнічене дитинство. Авторитет чванства – батьки вихваляються своїми заслугами на кожному кроці, високомірні у стосунках з іншими людьми. Як правило, діти починають чванитися перед своїми товаришами: «Я скажу своєму батькові, він тобі дасть» або «А ти знаєш хто мій батько?» і т.п. При такому авторитеті діти виростають хвастливими, не вміють самокритично віднестись до своєї поведінки. Авторитет педантизму – батьки тримають дітей в покорі на наказах, розпорядженнях. В сім’ї не радяться з дітьми, не рахуються з їхніми думками. Діти з таких сімей не вміють проявляти самостійність, ініціативу, постійно чекають розпорядження дорослих або чинять опір вимогам дорослих. Авторитет резонерства - при якому батьки буквально заїдають дитяче життя безкінечними повчаннями і напутливими розмовами. З будь-якого приводу батьки починають довгі і нудні розмови, іноді одні і ті ж. Діти звикають до них, не реагують на них, часто оздоблюються і перестають слухати та поважати батьків. Авторитет любові – найрозповсюдженіший вид помилкового авторитету. Багато батьків впевнені: щоб діти слухали, потрібно, щоб вони любили батьків. А як це заслужити? Необхідно показати дітям свою батьківську любов, думають вони. Для цього батьки без всякої міри говорять ніжні слова, цілують дітей, пестять. В такому середовищі в дітей виховується сімейний егоїзм. Дитина скоро починає розуміти, що батька і маму можна легко обдурити, все в них випросити, показавши як ти їх любиш. В таких сім’ях виростають люди з холодним серцем. Терплять від такого виховання в першу чергу самі батьки. Авторитет доброти - де дитяча слухняність купується добротою батьків, їх поступливістю, м’якістю. Батько і мама виступають перед дитиною як добряки, які все дозволяють, нічого для неї не жаліють. Батьки бояться конфліктів в сім’ї, вони за мир навіть з великими жертвами. В такій сім’ї діти дуже швидко починають командувати батьками. Авторитет підкупу – найаморальніший авторитет, коли слухняність дитини купується подарунками і різними обіцянками. Особливо важкі наслідки такого авторитету в сім’ях, де немає злагоди між батьком і мамою, де виникла конфліктна ситуація. В таких сім’ях батьки задобрюють дитину з метою перетягнути її на свій бік. Дитина користується цим, але поступово перестає поважати і батька, і маму. Виростає людина, яка нічого не зробить за власним бажанням, яка навчена пристосовуватись, бути там, де більше платять, де вона буде мати більше зиску . Яким повинен бути справжній батьківський авторитет, на якій основі він повинен будуватися? На це питання відповів А.С. Макаренко, життя підтвердило справедливість його висновків: «Головною основою батьківського авторитету тільки і може бути життя і праця батьків, їх поведінка» . Таким чином, основний зміст авторитету старших в сім’ї полягає в тому, що батьки своїми думками, працею дають дітям гідний приклад поведінки, поряд з дитиною знаходиться людина, якою вона «дорожить, гордиться як зразком моральності». Наведемо принципи створення батьківського авторитету:  - ставлення до дітей не повинно бути авторитарним і деспотичним;  - вияв батьківської любові не повинен бути надмірним, бо це тільки завдає дітям шкоди; - батьки мають бути для дітей прикладом у всьому; - до кожної дитини потрібно здійснювати індивідуальний підхід; - треба любити дітей, поважати їх гідність, бути справедливими і тактовними у стосунках з ними; - як би не були батьки завантажені, вони повинні знаходити час для сердечного спілкування з дітьми, яке не можна нічим замінити; - батькам важливо пам’ятати своє дитинство – тоді зрозумілішими будуть власні діти, те, що викликає у них повагу до дорослих.  Отже, найголовнішими умовами успішного сімейного виховання ми вбачаємо:  сім’я — міцний і дружний колектив;  інтереси членів сім’ї перебувають у гармонійній єдності з інтересами суспільства; повна сім’я — важлива умова успішного виховання дітей; єдність вимог з боку батька і матері; наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей; дотримання батьками норм і правил співжиття; атмосфера взаємного довір’я, дружби, доброзичливості; використання порад А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського у сімейному вихованні. Діти уважно придивляються до поведінки батьків. Перші уявлення про справедливість, честь, обов’язок дитина дістає не стільки зі слів батьків, скільки з спостережень за їхніми вчинками. Тому поведінка батьків, їх свідомість і відповідальність, життєве кредо і є головним фактором успішного виховання дітей. В сім’ї в процесі спілкування дітям передається світогляд батьків. Батьки щоденним особистим прикладом прививають дітям свої стереотипи свідомості і поведінки, до чого і зводиться суть всякого виховання. В «домашній школі» проходить підготовка до найважчої і складної професії на землі – матері і батька. При цьому багато батьків інстинктивно додержуються поради Л.М. Толстого: живіть правильно самі, і у вас виростуть хороші діти, неможливо, погано живучи самим, виховати хороших дітей .
Рухливі ігри на вулиці Підсічка
У центрі кола стає ведучий. У його руках мотузка, на кінці якої підвішений мішечок з піском. Ведучий обертає мотузку так, що мішечок ковзає по землі. Гравці підскакують над мотузкою. Хто зачепить мотузку, той заміняє ведучого.
Спритна акула
Вихователь розділяє учасників гри на групи, даючи їм назви риб. "Акула" розташовується в центрі кола ігрового поля, "риби" - у своїх колах на кромці ігрового поля. Вихователь голосно вимовляє одну або кілька назв риб, які починають бігати навколо "акули". За сигналом вихователя "акула" намагається зловити "риб", плаваючих навколо. "Риби", до яких торкнулася "акула", перетворюються в "акул" і допомагають ловити інших гравців. Гра продовжується до тих пір, поки всі "риби" не стануть "акулами". Перемагають гравці, які найбільше спіймали "риб".
Кіт і миші
У кутку майданчика креслиться коло "будинок кота". З гравців вибирається "кіт", решта - "польові миші", які розміщуються по краях майданчика в "нірках". Ведучий говорить: "Мишки, мишки, виходьте! Побігайте, потанцюйте, виходьте по швидше, спить вусатий кіт - злодій!". Мишки вибігають з норки і пританцьовують зі словами: "Та-та-та, не боїмося ми кота!". По сигналу "кіт іде!" - всі "мишки" завмирають на місці без рухів. "Кіт" крадеться до них; хто ворушиться, того забирає до себе в будинок. За командою "Кіт пішов" - "мишки" починають бігати. Повторюється 2-3 рази, потім "кіт" змінюється. Перемагає той, хто жодного разу не був пійманий, а також проявив витримку і кмітливість.
М'яч сусідові
Гравці стають у коло на відстані витягнутих рук. У 2-х гравців, що стоять на протилежному боці кола, - по волейбольному м'ячу. По сигналу обидва гравці передають м'яч один одному вправо або вліво, по колу, в одному напрямку, щоб один м'яч як би наздоганяв інший. Програє гравець, у якого виявилося 2 м'ячі. Потім м'ячі передаються гравцям, які стоять в протилежних сторонах кола, і гра починається спочатку. Заєць і мисливець З числа гравців вибирається мисливець і бездомний заєць. Решта гравців - зайці, креслять собі коло, і встають в усередину. Безпритульний заєць тікає, а мисливець його доганяє. Заєць може врятуватися від мисливця, забігши в будь-яке коло, тоді заєць, що стояв у колі, повинен відразу ж тікати, тому що він стає бездомним, і мисливець буде його полювати. Як тільки мисливець зловить зайця, він сам стає зайцем, а колишній заєць - мисливцем. Британський бульдог Діти призначають двох ловців («бульдогів»). «Бульдоги» стоять з одного боку майданчика, а всі інші - з протилежного. За сигналом одного з «бульдогів» всі гравці повинні перебігти на інший бік. Але так, щоб гравця не зловили «бульдоги». Той, кого зловлять, стає ловцем. Гра продовжується до тих пір, поки всі бігуни не перетворяться на «бульдогів». Вище землі Перед грою діти вибирають територію, за межі якої не можна вибігати. Потім вибирають одного ловця. Він починає ловити гравців, що тікають. При цьому діти намагаються відірвати ноги від землі (стати на лавку або камінь). У такому положенні ловець не має права їх всалити. Ловцеві забороняється підстерігати гравця, а інші не повинні залишатися з піднятими ногами більш ніж 20-30 секунд. Якщо ловець наздожене гравця, то вони міняються ролями. Сардини Обирається один гравець, який йде ховатися, в той час, коли решта закривають очі і рахують до 30. Потім гравці по одному йдуть шукати того, хто сховався. Хто знайшов схованку - теж залишається в ній. Мета цієї гри: як можна швидше знайти гравця, який сховався. Той гравець, який останній знаходить місце, де ховаються всі інші, йде ховатися першим. Втримай кульку Діти діляться на пари. Для кожної пари креслять коло діаметром 1м. Гравці встають в це коло, їм дається повітряна кулька. Вони повинні, не виходячи з кола, дути на кульку так, щоб вона піднімалася і опускалася над ними і над межами їх кола. Не можна «поправляти» траєкторію польоту кульки руками. Виграє та пара, яка зможе протриматися довше за всіх. Горобчики Попередньо на асфальті крейдою креслять коло. У центрі кола стоїть ведучий - «ворона». За колом стоять всі гравці, які є «горобцями». Вони встрибують в коло і стрибають всередині нього. Потім так само з нього вистрибують. «Ворона» намагається зловити «горобчика», коли той скаче всередині кола. Якщо «горобчика» все-таки зловили, то він стає ведучим і гра починається спочатку. Слухай сигнал Діти йдуть в колоні по одному. Ведучий подає заздалегідь обумовлені сигнали - звукові (плескаючи долонями). Наприклад: коли ведучий плескає в долоні один раз, то діти біжать, коли плескає два рази - діти сідають, коли три - діти йдуть.
Рухливі ігри з пісеньками для малят Прості рухливі ігри та пісеньки для малюків до 3 років допоможуть розважити дитину і навчити новим корисним речам, розвинути спостережливість, увагу, координацію рухів.
Дивись, що я можу!
Промовляйте дитині й одночасно робіть відповідні рухи:
- Я можу в долоні плескати. (Плескаємо в долоні)
- А ти? (Допоможіть малюкові плеснути в долоні)
- Я можу ногами тупотіти. (Тупаємо ногами)
- А ти? (Допоможіть малюкові теж потупати)
- Головою можу вертіти… (повертіть головою самі і допоможіть дитині)
- Потім по-о-овільно присісти... (Сядьте на підлогу разом з ним)
Дзиґа
Ця гра вчить утримувати рівновагу.
Дайте малюкові подивитися, як крутиться дзиґа. Уявіть, що ви самі дзиґа, і покажіть дитині, як можна обертатися. Обертатися можна і стоячи, і сидячи. При цьому примовляємо: «Крутимося, крутимося, крутимося, крутимося, крутимося, крутимося, стоп». На слові «стоп» зупиніть дитину і допоможіть їй знайти рівновагу.
Візок
Вчить координації рухів.
Попросіть малюка стати на коліна, щоб він міг повзти. Візьміть його за ноги, трохи підніміть, нехай він повзе на руках, зображуючи візок. Наспівуйте при цьому наступні слова:
Так ось можемо ми ходити,
І по кімнаті бродити,
І по кімнаті кружляти,
А потім зупинитися.
На слові «зупинитися» акуратно опустіть ніжки малюка на підлогу.
Давай пострибаємо
Розвиває координацію.
Маленькі діти обожнюють бігати і стрибати. Наспівуйте на будь-який мотив:
Приходьте в гості до нас,
Розвеселих стрибунів.
Будемо цілий день скакати.
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Щоразу, коли Ви виконуєте куплет, міняйте рух. Обов'язково стрибайте разом з дитиною. Крім цього Ви можете бігати, марширувати, ходити навшпиньки, плавати і кружляти.
Обожнюю стрибати
Розвиває координацію.
Декламуємо вірш, одночасно виконуючи дії:
Люблю я бігати
І стрибати.
Люблю я перекидатися,
Люблю я співати,
І танцювати,
А ще люблю сміятися.
Колобок-колобок
Розвиває координацію рухів.
Маленькі діти обожнюють кататися по підлозі або по землі. Починайте з перекочування з боку на бік. Це найпростіший рух. Як тільки дитина освоїть прості перевороти, він може спробувати робити перекиди вперед. Для катання підходять різні поверхні - килим, підлогу, трава і листя.
М'яч у корзині
Вчить координації рухів.
Ця гра одночасно захоплююча і корисна. Вона вчить дитину координувати свої рухи. Візьміть великий кошик для паперів і м'яч, який зручно тримати дитячими долонями. Почніть з простого: дитина повинна просто опустити м'яч у кошик. Поступово відходите назад, щоб дитині потрібно було вже закинути м'яч, потрапивши точно в кошик.
Повземо скрізь джунглі
Граючи в цю гру, можна використовувати будь-які меблі. Повзайте по кімнаті, ховаючись за різні предмети меблів. Розповідайте при цьому віршик:
Якось йшов по джунглях
І почув я:
почали жаби
Квакати для мене.
Почніть стрибати, повторюючи той же віршик, замінюючи слово «йшов» на слово «стрибав»:
Я стрибав по джунглях,
І почув я:
Маленька пташка
Співала для мене.
Політайте, як птах. Продовжуйте гру, замінюючи назви тварин.
Коли надворі йде дощ: тихі ігри вдома Міста Потрібно називати міста, що починаються з тієї букви, на яку закінчується місто, назване останнім гравцем. Якщо останній назване місто закінчується на Ь, И, то береться передостання буква. Приклад: Анкара - Альбертвіль - Лондон - Миколаїв і т. д. Гра майже нескінченна, тому що, по-перше, багато міст, по-друге, ніхто не записує вже названі і повторення через якийсь час можуть просто не помітити. Гра хороша в тривалих поїздках або під час довгого очікування . Розвиває не тільки кмітливість, але й знання географії, тому що паралельно можна давати якісь короткі описи містах (в якій країні знаходиться, чим примітний і т. д.). Холодно-гаряче Грати можна в кімнаті. Один з учасників виходить за двері, а решта дітей ховають який-небудь предмет і звуть ведучого. Його завдання - знайти цей предмет, а решта гравців повинні підказувати йому де знаходиться цей предмет словами - «Холодно», «Гаряче», «Тепло», «Дуже гаряче». Як тільки ведучий наближається до предмета - треба говорити - «Тепліше», віддаляється - «Холодніше» . Море хвилюється раз… Обирається ведучий. Він відвертається від інших і вимовляє віршик (поки він каже, всі гравці хаотично рухаються). Море хвилюється раз, Море хвилюється два, Море хвилюється три, Морська фігура на місці замри! Гравці завмирають, зображуючи "морські" фігури. Ведучий підходить до будь-якого гравця, доторкається до нього рукою - гравець зображує, кого саме він показує. Завдання ведучого - відгадати, що це за фігура. Якщо гравець зображує не схоже, він стає водою на наступний етап. Звичайно, іноді ведучий і сам спеціально "засуджує" якогось гравця, але тоді можна вирішити спірне питання колективно. Було ще ускладнення до правил: якщо який-небудь гравець ворушився чи сміявся під час "виступу" іншого, то він ставав водою. Загадуються також: звірина фігура, Пташина фігура, Клоун-фігура, Робоча фігура, Божевільна фігура і так далі, на що фантазії вистачить:))) Камінь, ножиці, папір Гравців повинно бути двоє. Спочатку потрібно запам'ятати 3 знаки, які можна зобразити рукою. Камінь - кулак, Папір - розпрямити долоню, Ножиці - виставити 2 пальці. тепер грають вимовляють - «Камінь, ножиці, папір» і складають рукою якийсь знак, а потім з'ясовують, хто переміг. Принцип такий: Папір слабкіше ніж ножиці, бо вони її ріжуть; Камінь слабкіше ніж папір, тому та його накриває; ножиці слабкіше ніж камінь, бо він може їх розбити. Зіпсований телефон Обирається ведучий, інші діти сідають на лавочку. Ведучий дуже тихо на вушко говорить першому гравцю якесь слово. Той передає наступному гравцеві, і так до останнього учасника. Потім ведучий запитує в останнього гравця, що він почув, якщо той говорить правильно, значить телефон справний, а якщо ні - запитують у кожного гравця (починаючи з кінця), що він почув. Той, хто зіпсував телефон і стає новим ведучим. Здогадайся – що це? Дуже весела гра, брати участь можуть і дорослі. Вибирається ведучий. Він задумує який-небудь предмет, пише його на папірці, а потім намагається зобразити його мімікою і жестами, решта учасників, намагаються здогадатися про що йде мова. Хто першим здогадався - стає новим ведучим (або отримує приз). Гра у фанти Кожна дитина складає в загальний кошик по 1 своєму предмету. Обирається 2 ведучих (в кошику їх речі теж повинні бути). Один з ведучих стає спиною до кошика, а другий виймає який-небудь предмет і питає у нього: «Що робити тому, кому належить цей предмет?». Ведучому потрібно придумати завдання, яке потрібно виконати власнику цієї речі. Не можна забувати, що цим господарем може бути і він сам. Ладушки Учасників повинно бути двоє. Вони сідають за стіл один навпроти одного. Перша дитина кладе руки на стіл долонями вгору, другий тримає руки долонями вниз. Другий гравець швидким рухом намагається доторкнутися своїми долонями першого. Якщо йому вдалося доторкнутися до долоньок товариша, то гравці міняються ролями. Плутанина Цікаво коли грають багато дітей. Один з них відвертається, а решта беруть один одного за ручки - ланцюжком і не відпускаючи рук починають заплутуватися. Можна проходити під руками сусідів, переступати через них. Коли все готово, ведучий повертається і намагається розплутати учасників, руки гравців при цьому не розмикаються. Потім обирається новий ведучий і гра триває. Їстівне-неїстівне Обирається ведучий, інші учасники сідають на лавицю. Ведучий по черзі кидає кожному гравцеві м'ячик і одночасно називає який-небудь предмет. Якщо предмет їстівний - м'ячик потрібно зловити, якщо ні - відбити. Хто помилився, стає на місце ведучого. Так чи ні Обирається ведучий, він загадує слово. Це може бути предмет, людина, фрукт, тварина. Інші гравці намагаються відгадати загадане слово, задаючи ведучому питання, на які він повинен відповідати: «Так» або «Ні». Якщо він не може дати точної відповіді, то каже: «Не знаю». Хто відгадає слово - той стає ведучим.
Ігри на свята У вас вдома ураган, тайфун та землетрус на додачу? Все ясно, до вашої дитини прийшли гості: такі ж непосидючі, галасливі, моторні та невловимі, як вона сама. У вас - день народження, іменини, свято першого дзвоника чи ще яке-небудь свято, й діти бешкетують, не знаючи чим себе зайняти? Ми прийдемо вам на поміч підбіркою чудових ігор, у які можна гратися з дітьми з 4-5 років, направивши таким чином фонтан їхньої невичерпної енергії у мирне русло. Читайте, вивчайте правила, й - нумо гратися! У ложці картопля В одному кінці кімнати стоять два стільці, на кожному - по чашці з картоплею. На іншому кінці кімнати - теж два стільці, але на них - порожні чашки. Змагаються 2 дітей. Треба за допомогою ложки, куди поміщається одна картоплина, перенести всю картоплю з однієї чашки в іншу. Хто швидше? Якщо дітей багато, можна розбити їх на дві команди і влаштувати естафету. Клоун На стіну потрібно прикріпити плакат, на якому намальована голова клоуна без носа. Усі діти по черзі (із зав'язаними очима!) пришпилюють шпилькою "ніс" (наприклад, кульку з поролону) до плакату. Варіанти - прикріпляють ніс з пластиліну, малюють фломастером ніс. Ласуни Розкласти по всій кімнаті листочки, з намальованою на звороті деяких цукеркою, на інших - сумною пикою. Охочим поласувати треба збирати листочки до тих пір, поки не попадеться листок з намальованою цукеркою. Його можна обміняти у ведучого на справжню цукерку. Знайди подарунок Стара дитяча гра, але в неї весело грають і дорослі. Беремо 10 папірців, на кожному з яких пишемо, де лежить наступний. Потім всі папірці (за виключенням одного) ховаються в різних місцях, а один віддається в руки гравців. Їхнє завдання - знайти і зібрати всі записки. У цю гру добре грати на дні народження, коли в останньому папірці написано, де захований подарунок. Одягни один одного Це командна гра. Учасники розбиваються на пари. Кожна пара обирає собі заздалегідь приготовлений пакет, в якому лежить набір одягу (потрібно, щоб кількість і складність предметів була однаковою). Усім учасникам гри зав'язують очі. За командою один із пари повинен одягнути на іншого одяг з пакета за одну хвилину. Перемагає пара, яка швидше і правильніше за інших "одягнеться". Весело, коли в парі двоє чоловіків і їм дістається пакет з чисто жіночим одягом! Колобок Учасники сідають у кілька ліній на стільці. Кожна лінія отримує роль: дід, баба, вовк і т.д., плюс кожен з учасників - "колобок". Ведучий розповідає казку, а учасники, почувши свою роль і слово "колобок", повинні оббігти навколо стільця Розповідати потрібно імпровізовано, часто повторюючи ролі, наприклад: "спекла баба, хоча яка вона баба, не баба, а молода баба, колобка, колобка ...". Гра закінчується, коли всі втомляться бігати. Машинка на мотузці До двох машинок прив'язуємо довгі нитки, а на їх кінцях - олівці. Гравці починають намотувати нитки на олівці. Перемагає той, хто швидше змотає всю нитку. Що у пакеті? Дуже проста гра, у якій кожен учасник має можливість отримати приз, правильно відгадавши, що він намацав у пакетику. Для початку вам знадобиться великий непрозорий пакет, який потрібно заповнити солодощами або дрібними сувенірами. Потім ведучий стає перед дітьми і по черзі підходить до кожної дитини, у якої зав'язані очі. Гравець опускає руку в пакет і намацує щось цікаве, після чого виймає цю річ або солодощі з пакету і, не нюхаючи або пробуючи на смак, повинен назвати, що він тримає в руках. Якщо він відгадує правильно, то забирає те, що намацав, собі, якщо ж ні, кладе назад в пакет. І право вибору передається наступному гравцеві. Гра продовжується до тих пір, поки у всіх дітей не буде призів з пакета.
ПРИЗНАЧЕННЯ СУБСИДІЙ НАСЕЛЕННЮ! Хто має право на призначення субсидії? Право на призначення субсидії мають сім’ї, у яких розмір плати за житлово – комунальні послуги у межах споживання, з урахуванням пільг, перевищує обсяг визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового відсотку платежу (10 чи 15 відсотків середньомісячного сукупного доходу). Наявність заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги не впливає на визначення права на призначення субсидії. Яким чином можна отримати субсидію? Перш за все, необхідно заповнити заяву та декларацію про доходи і майновий стан осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, бланки яких можна отримати в управліннях праці та соціального захисту населення виконкомів районних у місті рад, та надати довідки про доходи за 6 попередніх місяців працездатних осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні. Хто сплачує у разі призначення субсидії 10 відсотків сукупного доходу сім’ї за житлово-комунальні послуги? Сім’ї, яким призначено субсидію, сплачують за житлово-комунальні послуги у межах норм 15 відсотків свого середньомісячного сукупного доходу. Ті сім’ї, які складаються лише з непрацездатних громадян, сплачують за житлово-комунальні послуги в межах встановлених норм 10 відсотків середньомісячного сукупного доходу. 10 відсотків середньомісячного сукупного доходу сплачують за житлово-комунальні послуги сім’ї, до складу яких входять діти або інваліди I, II груп і середньомісячний дохід яких на одну особу не перевищує прожиткового мінімуму (з 01.10.2012 – 1060 грн., з 01.12.2012 – 1095 грн.). На яку площу призначається субсидія? Норма володіння чи користування загальною площею житла встановлена в розмірі 21 м² на кожного зареєстрованого у житлі та додатково 10,5м² на всіх зареєстрованих, а для осіб, які проживають в однокімнатній квартирі, - на загальну площу незалежно від розміру квартири. В окремих випадках, виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім’ї, субсидії можуть, призначатися на більшу, понаднормову площу житла. Це відбувається за рішеннями комісій по субсидіям, створених при виконкомах районних у місті рад. В яких випадках субсидія може бути призначена як виняток, за рішенням районних комісій? За рішенням комісій при виконкомах районних у місті рад, субсидії можуть призначатися: {C}- на збільшену понад норму загальну площу житла; {C}- якщо серед зареєстрованих на житловій площі є працездатні особи, які не працювали, не навчалися, не перебували на обліку у службі зайнятості як такі,що шукають роботу, протягом 3-х місяців, що передають місяцю звернення за призначенням субсидії; {C}- якщо уповноважений власник житла, на якого відкрито особовий рахунок, або будь-яка особа, що зареєстрована разом з ним; {C}- здає за договором у найм або в оренду житлове приміщення; {C}- має у своєму володінні чи володінні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення, два або більше транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції (не враховуються транспортні засоби, одержані чи придбані на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення, а також транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають протягом більш як 15 років з дати випуску); {C}- у випадках придбання житлового приміщення менш ніж за рік до місяця звернення за субсидією; {C}- у разі звернення особи, яка зареєстрована в житловому приміщенні сплачує за житлово-комунальні послуги, але не є уповноваженим власником (співвласником) житла; {C}- якщо будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю земельної ділянки, квартири, автомобіля, транспортного засобу, будівельних матеріалів, тощо або оплатив послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири або автомобіля тощо, крім житлово-комунальних послуг у межах норм споживання та медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для зазначених осіб. Рішення про призначення (не призначення) субсидії, як виняток, приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, а одиноким непрацездатним громадянам, які обслуговуються територіальним центром на підставі клопотання територіального центру. В районних управліннях праці та соціального захисту населення діють прямі телефонні «гарячі» лінії, за якими можна отримати консультацію. Це: Дзержинський район – 92 -81-40; Довгинцівський район – 71-44-19; Жовтневий район – 406-00-80, 53-00-95; Інгулецький район – 21-39-03, 22-31-45; Саксаганський район – 64-43-83; Тернівський район – 38-02-60; Центрально-Міський район – 90-08-26. Обережно, бурульки Нестійкі погодні умови – відлига вдень і заморозки вночі та значне нагромадження снігового покриву на покрівлях будинків сприяють активному утворенню бурульок та призводять до сповзання снігу, особливо зі старих будинків з похилим дахом, виступаючих архітектурних частин будівель. Застерігаємо: йдучи повз будинків у період танення снігу, необхідно обходити ділянки, де звисають бурульки. По можливості слід триматись на відстані 3-5 метрів від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху вулицями міста. Ні в якому разі не заходити за спеціальні огорожі, якими огороджені небезпечні місця.
Правила поведінки під час ожеледиці Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони вкриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає небезпеки травмувань. Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та потрапити на дорогу, автомобіль може виїхати на тротуар. Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. В ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях автомобілів, і падіння перед автомобілем, що рухається, може призвести, в кращому разі, до каліцтва, а то і до загибелі. Що робити, якщо ж ви впали?..... якщо через деякий час відчули біль у голові, в суглобах, нудоту, побачили, що утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можливе виникнення ускладнень з неприємними наслідками. Нестійкі погодні умови - відлига вдень і заморозки вночі сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків з похилим дахом), що виступають на архітектурних частинах будинків та великих деревах. Пересуваючись містом у період танення льоду, слід бути особливо уважним, проходячи повз будинки чи біля високих дерев, спершу необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів. По можливості необхідно триматись на безпечній відстані від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху. Ні в якому разі не заходити за спеціальні огорожі поблизу будинків чи дерев. Правила поведінки на льоду Коли довго стоять морози, то водойми поступово вкриваються першою ще тонкою та ненадійною кригою. Вона завжди небезпечна, а до того ж ще й зрадлива: без шуму та тріску крига раптово провалюється під ногами. Особливо слабкою вона буває в заростях прибережного очерету, адже тут вона вся пронизана стеблами рослин. Небезпечний для пересування матовий білий лід з жовтуватим відтінком. У жодному разі не можна виходити на тонкий лід та перевіряти його міцність ударом ноги, а обов’язково використовувати для цього палицю. Не можна також стрибати та бігати по льоду, збиратися великими групами на одному місці. На початку зими, небезпечною є середина водоймища, а в кінці зими - прибережні ділянки. Якщо ж ви все таки опинилися у крижаній воді, а поряд нікого немає, розставте широко руки та намагайтеся утримуватися на поверхні. Енергійні рухи під час перебування у воді сприяють швидкому охолодженню. Тому треба без різких рухів виповзти на міцний лід у бік, звідкіля прийшли та повзти до берега, відштовхуючись ногами від краю льоду. Надаючи ж допомогу людині, що провалилася під лід, ні в якому разі не можна підходити до неї стоячи, потрібно наближатися лежачи, розкинувши в сторони руки та ноги, використовуючи дошки або інші предмети, які є під руками. Лежачи на одному з таких предметів, закріплених мотузкою на березі або на твердому льоду, особа, яка надає допомогу, повинна наблизитися до потерпілого на відстань, яка дозволить подати мотузку, пояс або багор. Коли поруч нічого немає, то 2-3 чоловіка лягають на лід і ланцюжком просуваються до постраждалого, утримуючи один одного за ноги, а перший подає жертві ремінь або шарф. А якщо ви раптом стали свідком нещасного випадку, треба телефонувати до служби порятунку «101». Будьте обережні на льоду! Перед тим як стати на лід – подивіться уважно, чи немає підозрілих місць:
- тонкий або крихкий лід може бути поблизу кущів, очерету, у місцях де водорості вмерзли в лід; - обминайте ділянки, які покриті товстим прошарком снігу, під снігом лід завжди тонший; - особливо обережно спускайтеся з берега: лід може не щільно з’єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.
Не перевіряйте міцність льоду ударом ноги – ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО!
Для однієї людини безпечним вважається лід товщиною не менше 7 сантиметрів.
Катайтеся на ковзанах лише у перевірених місцях. Якщо лід почав тріщати – негайно повертайтеся, відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду. ЯКЩО ВИ ПРОВАЛИЛИСЯ НА ЛЬОДУ РІЧКИ АБО ОЗЕРА І У ВАС НЕМАЄ ПРИ СОБІ НІЯКИХ ЗАСОБІВ ПОРЯТУНКУ: 1. Поверніться спиною до кромки льоду, широко розкиньте руки по краях льодового пролому та утримуйтесь від занурення з головою. 2. Намагайтесь не обламувати краї льоду, без різких рухів вибирайтеся на лід, відштовхуючись ногами, вибирайтеся на лід. 3. Вибравшись з льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть в той бік, звідки ви прийшли, де міцність льоду таким чином перевірена. 4. Незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають Вас побігти та зігрітися, будьте обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі. Перша допомога при обмороженні організму Щорічно до лікувальних закладів України надходять постраждалі з різними стадіями обмороження. За спостереженнями медиків кількість таких хворих збільшується одразу у декілька разів у періоди різких похолодань. Щоб уникнути переохолодження й обмороження, фахівці рекомендують більше про це дізнатися та дотримуватись основних правил поведінки в умовах низьких температур. Що таке обмороження Обмороження - це ушкодження будь-якої частини тіла, яке виникає внаслідок впливу низьких температур. Найчастіше обмороження виникає за температури повітря нижче - 10° С -20° С. При довготривалому перебуванні на повітрі, особливо за умов високої вологості та при сильному вітрі, обмороження також можливі восени та навесні при температурі повітря вище нуля. Статистика свідчить, що найчастіше важкі випадки обмороження з ампутацією кінцівок стаються, коли людина перебуває у стані важкого алкогольного сп'яніння. Ступені обмороження Обмороження І ступеня (найбільш легкий випадок) виникає при недовготривалому впливі низької температури на організм людини. Уражена ділянка шкіри блідне, після відігрівання червоніє, в деяких випадках має темно-червоний відтінок, набрякає. Омертвіння шкіри не виникає. Через декілька днів після обмороження може розпочатися незначне облуплювання шкіри. Повне одужання стається на 5-7 день після обмороження. Перші ознаки такого обмороження - відчуття печіння, поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки тіла. Потім виникають свербіння шкіри та незначний або сильний біль. Обмороження II ступеня виникає при більш тривалому контакті з холодом. На початковій стадії виникає блідість, охолодження та втрата чутливості в ділянці тіла, але ці прояви виникають при всіх ступенях обмороження. Тому, найбільш характерна ознака II ступеня травми - це виникнення в перші дні після обмороження пухирів, наповнених прозою рідиною. Повне відновлення шкіри можливе протягом 1-2 тижнів без грануляцій та рубців. При обмороженні II ступеня після відігрівання виникає біль, більш інтенсивний та тривалий, ніж при травмі І ступеня. Має місце свербіння та печіння шкіри. При обмороженні III ступеня тривалість періоду впливу холоду та зниження температури ураженої ділянки тіла триваліші. Пухирі, що виникли на початковій стадії, заповнюються рідиною з кров'ю, їхнє дно фіолетово-червоного кольору, стає нечутливим на дотик. Відмирають елементи шкіри з утворенням після одужання на цих місцях грануляцій та рубців. Уражені нігті не відростають або відростають деформованими. Відторгнення відмерлих тканин закінчується за 2-3 тижні, після чого розпочинається рубцювання, яке триває до одного місяця. Біль сильніший і триваліший, ніж при обмороженні II ступеня. Обмороження IV ступеня виникає при довготривалому впливі холоду, а зниження температури в уражених ділянках тіла при ньому найбільше. Воно часто поєднується з обмороженням II і III ступенів. Відмирають усі прошарки м'яких тканин, нерідко уражаються кістки та суглоби. Уражена ділянка тіла темно-синього кольору, інколи з мармуровим малюнком. Набряк виникає одразу після відігрівання і швидко збільшується. Температура ураженої ділянки шкіри значно нижча, ніж на прилеглих частинах тіла. Пухирі виникають на менш уражених ділянках, де виникло обмороження II і III ступенів. Відсутність пухирів при швидко та значно поширеному набряку, відсутність чутливості свідчать про наявність обмороження IV ступеня. Під час довготривалого перебування людини під впливом низької температури уражаються не тільки окремі частини тіла, але відбувається й загальне охолодження організму. Під загальним охолодженням розуміють стан, який виникає при зниженні температури тіла нижче 34° С. Перша допомога при обмороженнях Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеня обмороження, стану загального охолодження організму людини, його віку та хвороб. При наданні першої допомоги необхідно припинити дію холоду, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах з метою запобігання розвитку інфекційних ускладнень. У першу чергу, слід помістити постраждалого в тепле приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг. Одночасно з проведенням заходів першої черги треба викликати «швидку медичну допомогу». При обмороженні І ступеня, охолоджені ділянки тіла треба зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтиранням вовняною тканиною, подихами, а потім накласти ватно-марлеву пов'язку. При обмороженні II-IV ступеня швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолювальну пов'язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху клейонку, целофанову або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов'язки. Для теплоізоляції можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Обмороженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по дві таблетки ношпи або папаверину. Не потрібно розтирати обморожених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження. Не рекомендується, як неефективний, варіант першої допомоги - застосування олії та жирів, розтирання кінцівок спиртом при глибокому обмороженні. При загальному охолодженні організму людини легкого ступеня достатньо ефективне зігрівання постраждалого в теплій ванні при початковій температурі води 24° С, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини. В разі середнього або важкого ступеня охолодження, з порушенням дихання та кровообігу людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу. „Залізне обмороження" Взимку реєструються холодові травми, що виникають при контакті теплої шкіри з холодним металом. Якщо доторкнутися голою рукою до металевого предмета або лизнути його язиком, він міцно прилипає до нього. Звільнитися можна тільки відірвавши предмет разом зі шкірою. На щастя, "залізна" рана не часто буває глибокою, проте все одно її необхідно терміново продезінфікувати. Спочатку промийте уражене місце теплою водою, потім перекисом водню, який очистить рану від бруду. Добре допомагає застосування гемостатичної губки, але можна використовувати складений у декілька шарів стерильний бинт, який необхідно прикласти до рани та тримати до повної зупинки кровотечі. Якщо поранення глибоке, потрібно звернутися до лікаря. Профілактика переохолоджень та обморожень Існує кілька простих правил, виконання яких дозволить уникнути переохолодження та обмороження при сильному холоді. Не вживайте алкогольних напоїв - алкогольне сп'яніння сприяє утраті тепла, в той же час викликаючи ілюзію тепла. Додатковим негативним чинником є неможливість сконцентруватися на перших ознаках обмороження; не паліть на морозі - паління зменшує периферійну циркуляцію крові і робить кінцівки більш уразливими до дії холоду; носіть просторий одяг - це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся так, щоб між шарами одягу залишався прошарок повітря, який утримує тепло. Верхній одяг бажано носити непромокний. Тісне взуття, відсутність устілки, брудні шкарпетки можуть створювати передумови обмороження. Особливу увагу до взуття необхідно приділяти особам, в яких сильно пітніють ноги. У взуття необхідно вкладати теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток одягати вовняні - вони поглинають вологу та залишають ноги сухими. Не виходьте на мороз без рукавичок та шалика. Найкращий варіант - рукавички з водовідштовхувальної тканини, що не пропускає повітря, з хутром всередині. Рукавички зі штучних матеріалів погано захищають від морозу. У вітряну погоду відкриті ділянки тіла змащуйте спеціальним кремом. Не носіть на морозі металевих прикрас. По-перше, метал охолоджується до низьких температур швидше, ніж тіло, внаслідок чого можливе „прилипання" цих предметів до шкіри з виникненням почуття болю та холодових травм. По-друге, персні на пальцях затруднюють циркуляцію крові та сприяють обмороженню кінцівок. Використовуйте допомогу колег. Слідкуйте за станом обличчя оточуючих, особливо за носом, вухами та щоками, звертайте увагу на зміну їх кольору. Не дозволяйте обмороженому місцю знов замерзнути, це може призвести до більш значних пошкоджень. Не знімайте на морозі взуття з обморожених ніг -вони розпухнуть і тоді ви не в змозі будете знов взутися. Необхідно найшвидше потрапити до теплого приміщення. Якщо замерзли руки -спробуйте відігріти їх під пахвами. Повернувшись додому після довготривалої прогулянки на морозі, обов'язково впевніться у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух та носа. Несвоєчасне надання допомоги може призвести до гангрени та втрати кінцівок. Якщо на відкритому повітрі ви відчуваєте переохолодження, негайно зайдіть до теплого приміщення - магазину, кафе, під'їзду - для зігрівання та огляду місць потенційного обмороження. Якщо у вас зламалася машина на значній відстані від населеного пункту або в незнайомій місцевості, краще залишатися в ній та викликати допомогу по телефону або чекати іншого автомобіля. Ховайтеся від вітру. На вітрі вірогідність обмороження зростає. Не мочіть шкіру - вода проводить тепло швидше, ніж повітря. Не виходьте на мороз із мокрим волоссям. Вологий одяг і взуття (наприклад, людина впала у воду) необхідно зняти, витерти людину, при можливості переодягнути її в сухий одяг та якнайшвидше доставити до теплого приміщення. Якщо ви у лісі, розпаліть багаття, роздягніться і висушіть одяг. Під час сушіння одягу енергійно робіть фізичні вправи та обігрівайтесь біля вогню. Доцільно взяти з собою на довготривалу прогулянку змінні шкарпетки, рукавички та термос із гарячим чаєм. Перед виходом на мороз бажано попоїсти - вам необхідна додаткова енергія. Слід враховувати, що у дітей терморегуляція ще не налагоджена, а в осіб похилого віку при деяких хворобах порушена. Ці категорії найбільш піддаються обмороженню та переохолодженню, тому враховуйте це під час планування прогулянок узимку. Врешті-решт пам’ятайте, що найкращий спосіб вийти з неприємної ситуації – це до неї не потрапляти. Якщо ви не любите екстремальних відчуттів, то у великий мороз не виходьте з приміщення без потреби! ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ ОРГАНІЗМУ - ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО! Основні причини переохолодження організму - тривале перебування на холоді або навіть короткочасне перебування в крижаній воді. Ознаки переохолодження: озноб, тремтіння, синюшність шкіри, губ, зниження температури тіла, біль у пальцях рук і ніг, поява "гусячої шкіри", позіхання, гикавка, затьмарення свідомості. У постраждалого настає апатія, сонливість, загальна слабість, поверхневе дихання. Ступінь і швидкість переохолодження залежать від температури повітря, води та адаптації організму до холоду. Найчастіше переохолодження загрожує: - особам, які багато часу перебувають на холоді; - людям похилого віку; - маленьким дітям; - особам, що мають проблеми зі здоров'ям; - особам, які колись перебували в стані гіпотермії; - особам з захворюванням серця або у яких може виникати порушення кровообігу. Запобігання переохолодженню організму: Щоб уникнути переохолодження: закривайте ділянки тіла, найбільш схильні до відмороження - пальці рук, вуха і ніс; вживайте більше теплої рідини, що сприяє кращій терморегуляції організму; якщо немає гарячої, пийте побільше простої води; уникайте вживання напоїв, які містять алкоголь і кофеїн; при появі простуди негайно шукайте затишне місце, де можна зігрітися; якщо одяг промок на холоді, швидше переодягніться в сухий. Перша медична допомога при переохолодженні. Легкий ступінь переохолодження (озноб, м'язове тремтіння, загальна слабкість, трудність пересування, блідість шкіри): - одягніть тепло постраждалого, напоїть гарячим чаєм або кавою; - заставте виконувати інтенсивні фізичні вправи. Середній ступінь переохолодження (синюшність губ і шкіри, ослаблене дихання, пульс стає рідшим, з'являється сонливість, втрачається спроможність до самостійного пересування): - розітріть постраждалого вовняною тканиною, зігрійте під теплим душем (якщо його поміщаєте у ванну, то температуру води підвищуйте поступово від 30-35 °С до 40-42°С); - зробіть масаж усього тіла; - тепло одягніть постраждалого та укладіть в ліжко, зігрійте грілками (зігрівання повинно бути поступовим, щоб не було різкого перепаду температури); - викличте лікаря. Важкий ступінь переохолодження (з'являється втрата свідомості, життєві функції поступово знижуються): - негайно викличте лікаря; - виконайте всі заходи першої допомоги, як і при середньому ступені переохолодження. Замерзання Загальне системне ураження організму холодом найчастіше розвивається у людей виснажених, а також при алкогольному сп'янінні. Симптоми замерзання – спочатку виникає сонливість, млявість, порушення координації рухів, пригнічується стан, температура тіла знижується до 23-25°С. Пам'ятайте! Серце зупиняється при температурі тіла 26 °С. Перша медична допомога при замерзанні: Швидко відновлюйте нормальну температуру тіла: - помістіть постраждалого у ванну, вода в якій повинна бути 25-30°С, а через 20-30 хвилин воду доводять до 35°С (але не вище); - обкладіть тіло грілками, пляшками з теплою водою тієї ж самої температури, якщо ванни немає; - робіть штучне дихання і закритий масаж серця - при порушенні дихання і серцевої діяльності. Після відновлення нормальної температури і свідомості, дайте постраждалому гарячий чай або каву, укрийте теплою ковдрою і доставте у лікувальний заклад. Пам'ятайте: ваше здоров'я - у ваших руках.
|
|
